Казимир III Великий

Казимир III Великий

(30 квітня 1310 — 5 листопада 1370)

Казимир III Великий (пол. Kazimierz III Wielki) останній король Польщі з династії П’ястів, правив з 1333 року. Молодший син Владислава I Локетека і Ядвіги, дочки Калішського князя Болеслава Набожного. Повний титул: «Милістю Божою Король Краківської землі, Судомірской землі, Серадской землі, Польської землі, Куявської землі, Добрянської землі, Поморської землі, Руської землі, господар і Дідич вічний земель тим володар, король велебний»

Боротьба з хрестоносцями і Чехією

У 1312 році, після смерті старших братів, Казимир став спадкоємцем польського престолу. За життя батька він брав участь у військових походах і державних справах: у 1331 отримав в управління західнопольські області, в 1332 разом з батьком безуспішно намагався відвоювати у хрестоносців Куявію.

Владислав Локетек

Після смерті Владислава Локетека, 25 квітня 1333 Казимир коронувався у Кракові. Новий король прийняв владу в найтяжких умовах: Великій Польщі погрожували хрестоносці, на Малу Польщу претендував чеський король Ян Люксембурзький (1310-1346). У боротьбі з ними Казимир спирався на союз з угорським королем Карлом Робертом Анжуйським, одруженим на його сестрі Єлизаветі (Ельжбета Пяст).

Прагнучи не допустити спільного виступу проти Польщі Чехії і Тевтонського ордену, з якими до 1335 діяло перемир’я, Казимир зумів домогтися продовження миру з Чехією, і на з’їзді в тому ж році у Вишеграді (Угорщина) відмовився на користь Яна Люксембурзького від сілезьких князівств і ряду інших прикордонних земель, а також заплатив велику суму чеському королю за відмову від претензій на польську корону.

Отриманий перепочинок дозволив Казимирові зміцнити свої сили, і на наступному Вишеградському з’їзді в 1339 році він не підтвердив попереднього договору. Одночасно він заявив, що якщо династія П’ястів перерветься, то польський трон успадкує Карл Роберт або його сини; тим самим Казимиру була забезпечена підтримка з боку Угорщини.

У 1340 році був отруєний боярами останній галицько-володимирський князь Юрій Болеслав Тройденович. Згідно з угодою, укладеною в Вишеграді в 1338, Казимир негайно захопив Львів: Галицька Русь була з’єднана з Польщею особистою унією. У 1343 Казимир уклав з Тевтонським орденом «вічний мир», за яким хрестоносці повернули полякам Куявію і Добжинську землю, але зберегли за собою основний масив раніше захоплених у Польщі земель.

Зміцнившись, Казимир розпочав наступ в Сілезії, що призвело в 1345 до початку польсько-чеського війни. Бойові дії проходили для Польщі не надто вдало, і 22 листопада 1348 Казимир уклав з Карлом I Чеським мир, за яким визнав владу Чехії над сілезькими князівствами.

Потім польський король зайнявся зміцненням своєї влади на сході. У результаті воєн 1349-1352 проти литовців, татар і бунтівних галицьких бояр Казимир за допомогою угорців включив до складу Польщі частину Галицької Русі зі Львовом. У 1366 поляки захопили Белзькі і Холмські землі, Володимир-Волинський і Поділля.

Міжнародні відносини. Питання про спадкоємців

Разом зі збільшенням території, багатства і сили Польщі зростало значення її короля в міжнародних справах. Так, в 1362 Казимир виступив посередником між імператором Карлом IV Люксембургом, угорським королем Лайошем Великим і австрійським герцогом Рудольфом IV Великодушним. У 1364 ці та ряд інших монархів прибули, під приводом підготовки нового хрестового походу, до Варшави. Тут же монархи обговорювали проблему престолонаслідування в Польщі.

У 1325 Казимир одружився на Альдоні Ганні, дочці литовського великого князя Гедиміна. Альдона хрестилася перед весіллям, з нагоди якої були відпущені 24 тис полонених поляків. Шлюб був нещасливим, Альдона не народила Казимиру спадкоємця. У 1341 Казимир одружився на німецькій принцесі Адельгейді. Цей шлюб закінчився розлученням в 1356. Тоді Лайош Великий погоджувався з тим, що у разі нового шлюбу Казимира і народження в нього сина, саме той буде спадкоємцем.

На початку 1365 король одружився з Ядвігою, дочкою одного з найбільших сілезьких князів Генріха Глоговського, однак папська курія не визнала законність цього шлюбу (так як не був офіційно розірваний другий шлюб Казимира). Наступні роки пройшли в спробах вирішити це питання. Крім дружин у Казимира було велике число коханок з різних станів; одну з них, єврейку Есфір, вважають основною причиною його терпимого ставлення до євреїв, які отримали під час його правління деякі привілеї.

Його друга дочка Казимира була замужем за Людовиком Бранденбурзьким, третя була видана за Вацлава, сина імператора Карла IV Люксембурга. Сам імператор був одружений спочатку на внучатій племінниці Казимира, потім на його внучці. У 1370 Казимир розпочав підготовку до нової війни з Чехією за Сілезію, однак під час полювання застудився і помер.

Підсумки правління Казимира Великого

У період правління Казимира III Великого монархія сильно зміцнилася за рахунок об’єднання територій та посилення центральної влади. Казимир знаходив підтримку у всіх шарах суспільства, його називали навіть «селянським королем». В умовах стабілізації державної влади почалося економічне зростання, створювались нові міста, розвивалося ремесло і торгівля.

Була проведена адміністративна реформа, до управління державою висувалися нові, незнатні люди, створювалися нові органи центральної влади. Фінансові реформи забезпечили стабільні державні доходи, що дозволило посилити оборону країни: проводилося активне кам’яне будівництво, побудовано більше 50 нових замків, безліч міст було оточено кам’яними стінами.

Саме тому вираз «Zastał Polskę drewnianą zostawił Murowana» належить королю Казимиру III Великому, при правлінні якого Польща побачила прогрес цивілізації.

Ягеллонський університет

Важливою подією історії правління Казимира III була кодифікація звичаєвого права (Вісліцкий і Петрковський статути 1346-1360). У 1364 король заснував Ягеллонський університет у Кракові, перший в Польщі і другий після Празького у Східній Європі.