Владислав Локетек

Владислав Локетек

1260 або 1261 року – 2 березня 1333 року

Владислав I Локетек (пол. Władysław I Łokietek, 1260 або 1261 року – 2 березня 1333 року) – князь Краківський з 26 лютого по серпень 1289 року, спадкоємець Краківський з січня 1293 року, з 10 березня 1296 року герцог Королівства Польського.

Князь Польський з травня по червень-липень 1305 року (1-й раз), з серпня-вересня 1306 року по 1311 рік (2-й раз), з червня 1312 року по 20 січня 1320 року (3-й раз), король Польщі з 20 січня 1320 року (коронація в Кракові).

Онук Конрада Мазовецького, син Казимира I Куявсько. Прізвисько Локетек (пол. Łokietek) отримав через свій малий ріст (за деякими джерелами 130 см).

Князь Куявії і Добжині (1267-1275; під опікою матері), подільне правління спільно з братами (1275-1288), князь брест-Куявський та серадзський (1288-1300), князь сандомирський (1289-1292); потім ленник короля чеського Вацлава II (1292-1300) і регент у Добжиньскому князівстві (1293-1295), князь ленчіцький (1294-1300), князь великопольський та поморський (1296-1300).

У 1293-1295 союзник краківського князя (з 1290) Пржемисла, польського короля (Пржемисла II, 1295-1296).

Владислав Локетек - графіка Олександра Лессера

Після конфлікту з Вацлавом II Чеським у вигнанні (1300-1304); існує думка, що Владислав Локетек брав участь в урочистостях великого ювілею 1300 року, організованого Папою Римським Боніфацієм VIII, перебував у галицьких і словацьких землях.

Повернувшись з вигнання, на чолі угорських загонів Владислав Локетек в’їхав до Кракова (1306), поширив свою владу на Малу Польщу і Східне Помор’я. У 1314 приєднав до Малої Польщі Велику Польщу і вів боротьбу за об’єднання всіх польських земель. У 1320 році коронований у Кракові польською короною (1320-1333).