П’яст. Пяст Колодзей
П’яст
( ??? — близько 870 року)
П’яст (пол. Piast, Piast Kołodziej, Piast Oracz) – легендарний предок династії П’ястів. Згідно Хроніці Галла Аноніма, П’яст був сином бідного орача Котишка. У нього була дружина Жепіха (Ріпка) і син Земовіт.
Біографія
Хроніка Галла Аноніма є єдиним раннім історичним джерелом, в якому міститься переказ про походження династії П’ястів. Згідно Хроніки, князь полян Попель II влаштував бенкет на честь пострижен своїх двох синів. Несподівано без запрошення на бенкет прийшли двоє чужинців, яких не тільки не пустили за стіл, але й відігнали від Гнєзно – столиці полян, в якій і проводилося свято.
Чужоземці відправилися геть з міста і в передмісті випадково зустріли орача князя, який запросив іх в будинок. Оцінивши гостинність господаря, гості сказали йому «Нехай наш прихід буде вам на радість і ви отримаєте від нас надлишок благополуччя, а в потомстві честь і славу».
П’яст, як і Попель, також проводив бенкет на честь пострижен своїх синів. Гостинний господар запросив мандрівників за стіл і розділив з ними трапезу, хоча і був бідняком. Їжі і пиття не повинно було вистачити з лишком, але сталося диво: пиво в діжці не закінчувалося, а заколотого порося вистачило, щоб наповнити десять мисок, що також викликало здивування господаря.
Усвідомивши диво, П’яст і Жепіха, попередньо порадившись з гостями, вирішили запросити на бенкет князя і всіх його гостей. Коли бенкет почався, чужинці здійснили обряд постригу сина П’яста і дали йому ім’я Земовіт. Змужнівши, Земовіт вигнав Попеля і сам став князем полян. Хоча існування Земовіта і ставиться під сумнів, багато авторитетних дослідників схиляються на користь його історичності.
Пізніші легенди
Записаний Галлом Анонімом переказ про П’ястів був без істотних змін відтворений і в хроніці Вінцентія Кадлубка. Перше значне доповнення до нього ставиться тільки до початку XIV століття і міститься в Хроніці Дзежви, згідно з яким таємничі гості П’яста були не ким іншим, як ангелами Іоанном та Павлом.
У Великопольській хроніці дію перенесено з Гнєзно в Крушвіцу, причому обрання князя відбулося під час другої появи чужинців, які тільки тоді створили диво, помноживши їжу і питво. Князем же був обраний не Земовіт, а сам П’яст, по Хроніці називаний так тому, що «зростом був малий, але міцний тілом і гарної зовнішності». Ця версія була повторена Длугошем, який додав, що обрання П’яста на князювання відбувалося в умовах вторгнення сусідів після смерті Попеля, і помилково датував ці події 954 або 964 роком. Також Длугош наводить розповідь про перенесення столиці з Крушвіца в Гнєзно. Згідно хроністу, П’яст помер у віці 120 років, не зумівши відновити державу в кордонах, що існували до розділу князівства між дітьми Лешека III.
Мартін Бєльський повторив розповідь Длугоша, додав відомості про те, що Пяст був бортником чи стельмахом (колесником) – пол. Piast Kołodziej. Згідно Бєльському, після смерті Попеля князем було вирішено обрати того, хто першим опиниться на іншій стороні озера. У цей час П’яст повертався з пасіки, розташованої на іншій стороні озера, завдяки чому і був обраний на князювання. До відомостей Длугоша про смерть Пяста у віці 120 років, Бєльський додав, що його правління тривало 50 років, а обрання відбулося в 842 році.
Пяст як символ
Під час розквіту ідеології сарматизму і шляхетської демократії в Польщі образ П’яста став сприйматися як синонім «польськості» і ідеалів пасторалізма (сільського укладу життя). Особливо часто шляхта вдавалася до цього образу під час виборів монарха, вимагаючи обрання «П’яста», тобто поляка, на відміну від іноземних кандидатів.
Єдиний у світі пям’ятник П’яста в Злотові
В епоху Просвітництва образ П’яста став символом «чесного предка», чинного на благо держави не силою зброї, а важкою роботою. Ідеальним «П’ястом» був Казимир Великий. У часи розквіту романтизму П’яст став синонімом «польськості», ідеалом доброчесності і символом демократизму. Образ П’яста – щасливого селянина став популярний в період Молодої Польщі. Образ Пяcта також активно експлуатувався польськими лівими партіями, що знайшло віддзеркалення в назві Польської Народної Партії «П’яст».
Образ в історіографії
З плином часу образ П’яста в польській історіографії зазнав значних змін. У XIX столітті була популярна версія про те, що П’яст був майордомом князя Попеля. Вважалося навіть (за версією, запропонованою Тадеушем Войцеховським), що слово «П’яст» було не ім’ям, а назвою посади, що походить від слова «пестувати». В якості аналогії наводилося правління Піпіна Короткого, колишнього майордома, що не завадило йому усунути останнього представника королівської династії Меровінгів і самому стати королем франків.
Пізніше деякі дослідники, такі як, наприклад, Казимир Шляський і Генріх Ловмянський, бачили в переказі про П’ястів відображення встановлення влади полян над гоплянами.
У виданому в 1986 році праці «Переказ про П’яста і Попель» Яцек Банашкевіч запропонував трактувати свідоцтва про П’ястів-орачів в рамках теорії трьох функцій Жоржа Дюмезіля в якості героя-символу третьої (землеробської) функції.