Станіслав Лем

(12 вересня 1921 року – 27 березня 2006 року)

Станіслав Лем (пол. Stanisław Lem) – польський філософ, футуролог і письменник (фантаст, есеїст, сатирик, критик). Його книги перекладені на 41 мову, продано більше 30 млн. екземплярів. Автор фундаментальної філософської роботи «Сума технології», в якій передбачив створення віртуальної реальності, штучного інтелекту, а також розвинув ідеї автоеволюції людини, створення штучних світів і багато інших.

Ім’я Станіслава Лема добре знайоме любителям фантастики. Один з кращих в світі представників футурології написав близько двох сотень творів, які переведені на 46 мов, а тиражі книг обчислюються мільйонами примірників. Він познайомив читачів з можливим майбутнім, що очікують людство в епоху переваги технологій і виснаження природних запасів, з проблемами пошуку взаєморозуміння з позаземними цивілізаціями.

Дитинство і юність Станіслава Лема

У власному викладі деталей біографії письменник і філософ називав себе монстром, оскільки діставалося від маленького Станіслава всім оточуючим. Лем народився у вересні 1921 року в родині лікаря, досить забезпеченої за мірками того часу. До чотирьох років хлопчик уже вмів читати і писати. Сім’я жила у Львові, що був на той момент у польському володінні.

Середню освіту Станіслав отримав у престижній чоловічій гімназії, що носила ім’я польського історика і публіциста Кароля Шайноха. Спроба вступити в політехнічний інститут не увінчалася успіхом, за словами самого Лема, через приналежність до «неправильного» соціального прошарку буржуа. Батько підключив всі старі зв’язки і прилаштував єдиного сина в медичний вуз.

Коли вибухнула Друга світова війна, про навчання довелося забути, Станіслав влаштувався працювати в гараж механіком. Від гетто єврейську сім’ю Лемів врятувала підробка документів. З місця роботи Станіслав, за інформацією ізраїльських порталів, тягав вибухівку, забезпечуючи нею антифашистський Опір.

Після закінчення війни Леми, не бажаючи ставати радянськими громадянами, в рамках репатріації перебралися до Кракова. Тут Лем-молодший все-таки завершив медичну освіту в найстарішому європейському навчальному закладі – Ягеллонському університеті. Однак отримувати диплом про закінчення Станіслав відмовився, тому що не знаходив нічого привабливого в роботі військового лікаря.

Література Станіслава Лема

Фантастика в викладі Лема, за словами дослідників творчості письменника, пережила жанрову еволюцію. Якщо спочатку це були оптимістичні, прості для розуміння роман «Магелланова хмара» і оповідання «Щур у лабіринті», то пізніше читачам довелося глибше поміркувати над пародійними байками космонавта, об’єднаними в цикл «Зоряні щоденники Йона Тихого». А науково-фантастичний роман «Едем» про пригоди екіпажу космічного корабля на планеті з аналогічною назвою і зовсім названий описом «гіршого з можливих світів».

Писати Станіслав почав ще на студентській лаві. Перший твір «Людина з Марса» опубліковано в маловідомому тижневику «Новий світ пригод». Після виходу роману «Астронавти» Лем став по-справжньому знаменитий, хоча автор ставився до свого дітища з великим скепсисом, і, вибиваючи у нього права на нові публікації, видавці витрачали чимало часу і нервів.

Як про видатного письменника-фантаста про Станіслава Лема заговорили після антиутопії «Повернення з зірок». Головний герой книги – астронавт, який повернувся з експедиції через сотню років і застав на Землі цивілізацію без конфліктів.

Роман «Непереможний» присвячений некроеволюції роботів, які навчилися не просто змінюватися, а й прогресувати. Дослідники з Землі розуміють, що боротися з механізмами немає сенсу, оскільки вони – частина планети, і людство не має права втручатися в давно налагоджений життєвий процес.

Питанням спілкування з інопланетним розумом присвячено ще один твір Лема – «Соляріс». Оповідання про мислячий океан Борис Стругацький відніс до кращих творів фантастичного жанру. Роман ліг в основу культової однойменної картини Андрія Тарковського. По іншому творі – п’єсі «існуєте ви, містер Джонс?» – Анджей Вайда зняв комедію «Листковий пиріг», а Петро Штейн – фільм «Бутерброд».

З 1971 по 1974 роки випущені 16 оповідань, об’єднаних в збірку «Абсолютна порожнеча». У ній Станіслав повною мірою проявив талант літературного критика, написавши іронічні і тонкі рецензії на неіснуючі твори таких же вигаданих авторів.

Працею, що підводить підсумок діяльності Станіслава Лема, вважається роман «Фіаско», опублікований в 1987 році. Після нього фантаст обмежився написанням оповідань і повістей, та до великих літературних форм більше не повертався.

В кінці 90-х побачила світ збірка есе «Мегабітовая бомба» – роздуми Лема про комп’ютерні технології в той час, коли про Інтернет ніхто не думав, як про самостійний організм.

Особисте життя Станіслава Лема

В Ягеллонському університеті Лем познайомився з Барбарою Лесняк, що вчилася там на рентгенолога. Через три роки дівчина погодилася стати дружиною Станіслава. За спогадами перекладача – письменника Костянтина Душенко, Барбара працювала до пенсії, так як не хотіла, щоб її представляли всього лише як дружину Станіслава Лема.

У 1968 році у фантаста народився довгоочікуваний син. Томаш відучився в Віденському університеті, потім в США, в Прінстоні, зайнявся видавничою справою.

Крім української, російської і польської мови, Станіслав володів англійською, німецькою та французькою. Про те, як батько вчив його мов, Томаш розповів в спогадах, названих як «Пригоди на тлі всесвітнього тяжіння».

Лем відчував слабкість до автомобілів, на цю тему міг говорити годинами. Ще письменник любив солодощі, став завсідником кондитерської при готелі «Краковія», в кабінеті тримав запас халви і марципану в шоколаді. На дозвіллі футуролог читав Генріха Сенкевича, слухав Бетховена і «Бітлз», дивився «Зоряні війни» і бондіану.

На початку 80-х Станіслав рік прожив у Відні, формально – на запрошення Спілки письменників Австрії. Насправді ж, за словами сина фантаста, причинами від’їзду стали цензура, перлюстрація кореспонденції, неможливість знайомитися з новинками світової літератури.

Сім’ю Лема не випустили, і він був змушений повернутися. Станіслав вивіз дружину і сина в 1983 році і прожив у Відні п’ять років. Живучи на чужині, письменник мовби втратив натхнення, по кілька днів не виходив з дому, байдуже ставився до зовнішнього вигляду, згадував Томаш Лем.

Еміграція Лема не залишилася непоміченою в СРСР: видавництва відкинули публікацію перекладу «футурологічного конгресу». Роман про життя людської раси під впливом галюциногенів в Радянському Союзі опублікували тільки після початку перестройки.

Смерть Станіслава Лема

Автор філософського трактату «Сума технології» пішов з життя в березні 2006 року в кардіологічній клініці Кракова.

Причиною смерті Станіслава стали серцево-судинні ускладнення, що розвинулися на тлі важкого діабету, проблем з нирками і запаленням легенів. Ярий атеїст Лем до кінця залишився вірним собі, назвавши смерть місцем, звідки людина з’являється на світ – Нічим.

Бібліографія

• 1951 – «Астронавти»
• 1955 – «Магелланова хмара»
• 1959 – «Едем»
• 1961 – «Солярис»
• 1964 – «Два чудовиська»
• 1964 – «Як вцілів Всесвіт»
• 1971 – «Ананке»
• 1971 – «Абсолютна порожнеча»
• 1976 – «Нежить»
• 1976 – «Маска»
• 1980 – «Провокація»
• 1982 – «Огляд на місці»
• 1983 – «Системи зброї двадцять першого століття, або Еволюція догори ногами»
• 1987 – «Фіаско»
• 1992 – «Загадка»
• 1999 – «Остання подорож Йона Тихого»
• 2006 – «Раса хижаків»