Лех Валенса

(народився 29 вересня 1943 року)

Лех Валенса (пол. Lech Wałęsa) — польський політичний діяч, активіст і захисник прав людини, колишній керівник незалежної профспілки «Солідарність», електрик за професією.

Лех Валенса лауреат Нобелівської премії миру 1983 р. Почесний доктор більше десяти університетів, у тому числі Гарвардського, Колумбійського та Гданського. У 1980 р. очолив страйк на Гданській судноверфі.

У період з 1980 по 1981 рр.. Лех Валенса займав пост голови Всепольської комісії профоб’єднання «Солідарність». Л. Валенса брав участь у переговорах з комуністичною владою, результатом яких стали угоди «Круглого столу» в 1989 р.

У 1990 році Лех Валенса був обраний головою Незалежної самокерованого профоб’єднання «Солідарність». З 1990 по 1995 рр.. — Президент Республіки Польща.

Л. Валенса є автором кількох книг, у тому числі «Шлях надії» («Droga nadziei») (1978 р.) і «Шлях свободи» («Droga wolności») (1991 р.).

Лех Валенса — коротка біографія

Народився 29 вересня 1943 р. в містечку Попово поблизу Влоцлавека в селянській родині з аристократичними коренями. У 1961 р. закінчив школу механізації сільського господарства, працював електромеханіком у Державному центрі з експлуатації машин (1961-1967 рр..) і електриком на судноверфі в Гданську (1967-1976 рр..). Під час масового страйку у Гданську Валенса був керівником страйкового комітету, за що зазнав переслідувань.

Потім він працював у Гданському об’єднанні «Електромонтаж», брав участь у страйках 1976 р., був одним з організаторів напівлегальних вільних профспілок (1978 р.). У серпневих подіях 1980 року Валенса очолив страйк на Гданській судноверфі, а в 1981 р. став лідером «Солідарності» — федерації робітничих союзів, що замінила профспілки, що знаходилися під контролем уряду.

Після введення в Польщі військового стану і переходу влади до Військової ради національного порятунку під головуванням генерала Ярузельського (грудень 1981 р.) діяльність «Солідарності» була заборонена, а Валенсу уклали під домашній арешт (грудень 1981 р. — листопад 1982 р.) .

До кінця 80-х рроків Валенса був одним з чільних діячів польської політичної опозиції. У жовтня 1983 р. він був удостоєний Нобелівської премії миру. У 1988 році в країні пройшла нова хвиля страйків, що спонукали уряд оголосити вільні вибори до парламенту, які відбулися в червні 1989 року і принесли перемогу кандидатам «Солідарності».

У жовтні 1990 р. президент Ярузельський був змушений піти у відставку, і в грудні того ж року Валенса здобув перемогу на позачергових президентських виборах.

На посту президента він підтримував курс на ринкові реформи і створення сильної президентської влади. Проте у вересні 1993 р. більшість у парламенті отримала коаліція лівих партій.

У 1995 році Валенса програв вибори Олександру Кваснєвському.

29 вересня 2006 Лех Валенса оголосив про намір повернутися в політику і створити нову партію. Він заявив: «Люди, які колись боролися за незалежність Польщі, не можуть погодитися з тим, що відбувається зараз».

В інтерв’ю телеканалу TVN 24, яке вийшло в ефір 1 березня 2013 року, Лех Валенса заявив, що гомосексуалісти в парламенті повинні сидіти окремо від інших депутатів і навіть за стіною.

Нагороди Леха Валенси

Польські

Як президент Польщі є кавалером:

• ордену Білого орла
• Великого хреста ордену «Відродження Польщі»

Іноземних держав

• 1989 — Орден Франсіско Міранди 1 класу
• 1991 — Великий хрест ордена Бані (Великобританія)
• 1991 — Великий хрест ордена Почесного легіону — (Франція)
• 1991 — Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою — (Італія)
• 1993 — Орден Серафимів — (Швеція)
• 1993 — Орден Слона — (Данія)
• 1993 — Великий хрест ордена Білої троянди — (Фінляндія)
• 1994 — Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
• 1994 — Великий ланцюг ордена Інфанта дона Енріке — (Португалія)
• 1995 — Великий хрест ордена святого Олафа — (Норвегія)
• 1999 — Medal Wolności National Endowment for Democracy — (Вашингтон, США)
• 1999 — Międzynarodowa Nagroda Wolności — (Мемфіс, США)
• 1999 — Орден Білого лева — (Чехія)
• 2001 — Gran Gruz Placa de Oro de la Orden Heraldica de Cristobal Colon — (Домініканська Республіка)
• 2005 — Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (Україна, 31 серпня 2005 року)
• 2006 — Великий хрест ордена Хреста землі Марії — (Естонія)
• 2011 рік — Великий хрест ордена Вітаутаса Великого (Литва, 10 червня 2011 року)
• Великий хрест ордена Нідерландського лева — (Нідерланди)
• Великий хрест ордена Леопольда I — (Бельгія)
• Орден Пія IX — (Ватикан)
• Особлива ступінь ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
• Орден Заслуг — (Чилі)
• Великий хрест ордена Південного хреста — (Бразилія)
• Медаль Незалежності (Туреччина)
• Великий хрест ордена Сантьяго і меча — (Португалія)
• Медаль ЮНЕСКО — (ООН)
• Медаль Республіки Уругвай
• Кавалер Великої стрічки Хашимітського і Королівського Ордена Перлини (Султанат Сулу, Філіппіни)