Прапор Польщі

Правителі Польщі

Мешко I

Мешко I

Мешко I заклав основи польської державності. Саме при цьому польському князеві прийняли християнство латинського обряду, як державну релігію. У роки правління Мешко I і завдяки його державній діяльності польські землі були об’єднані воєдино. До території Великої Польщі приєднали Куявію, Східне Помор’я і Мазовію. Польща стала відігравати важливу роль в політичному житті всієї Європи.

Болеслав Хоробрий і меч Щербець

Болеслав Хоробрий і меч Щербець

Болеслав I Хоробрий продовжив справу свого батька Мешко I в плані приєднання польських земель. До Польщі була приєднана Краківська земля. У 999 році князь зумів захопити Моравію. А через рік навіть частину словацьких земель. У 1025 році Болеслав був коронований в Гнєзно королем польським. Він прославив себе в численних боях і отримав прізвисько Хоробрий. Але нажив собі багато ворогів. Практично всі сусіди ставилися до Польщі вороже.

Мешко II продовжив експансіоністську політику свого батька Болеслава I Хороброго. У роки його правління були здійснені напади на Чехію і Саксонію. Однак імператор Священної Римської імперії Конрад II усмиряв спроби Мешко II посилити свій вплив. У 1034 році польський король був звірячим чином убитий. Польські феодали були незадоволені проведеною ним політикою. Але вбивство короля тільки призвело Польщу в ще більший хаос і смуту.

Болеслав II Сміливий

Болеслав II Сміливий

Болеслав II Сміливий в роки свого правління брав приклад з Болеслава I Хороброго. Він продовжував втручатися у внутрішні справи сусідніх держав, наприклад, Угорщини. Крім цього, брав участь в чеських міжусобних війнах. Але саме Болеслав II повернув собі королівський титул. Незалежність Польської держави при ньому вже ніхто не оскаржував. В результаті заколоту магнатів в 1079 Болеслав II був змушений тікати з країни назавжди.

Казимир I Відновлювач після багатьох років соціально-політичної кризи Польщі намагався відновити державність, затвердити християнство і підняти зломлений авторитет польської влади. Якби не вчасна допомога імператора Священної Римської імперії Генріха III, надана Казимиру, то польські землі могли б стати частиною Чехії, повернутися до язичництва. Але Казимир I був змушений розплатитися за надану допомогу незалежністю Польщі.

Болеслав III Кривоустий впритул зайнявся питанням підпорядкування Помор’я. Польським військам під його начальством вдалося захопити Гданськ. Болеслав III не відмовлявся від втручання в справи інших держав (Київської Русі та Угорщини). Але найбільший підсумок його правління — Статут, який фактично вводив в країні систему сеньйорату. Статут прописував, що польська держава дробилася на безліч дрібних частин. Почалася епоха феодальної роздробленості.

Казимир II Справедливий в 1177 році став на польський престол. Йому вдалося стати могутнім князем Польщі. Зовнішня політика Польської держави при ньому носила миролюбний характер. Казимир III більше приділяв уваги внутрішнім проблемам. Його метою було об’єднання польських земель, але це завдання йому здійснити не вдалося. На території Польщі знову спалахнули криваві негаразди після смерті Казимира II.

Болеслав IV Кучерявий був спочатку одружений на Вершеславі з Новгорода. Але після трагічної смерті їх сина Болеслава князь вибрав собі в дружини Марію. Синові Болеслава IV дістався спадок у Мазовії. Підсумок правління короля — зменшення повноважень князя-принцепса. На практиці країною керували аристократи, які поширювали свій вплив на певну вотчину. Через таку роздробленість держави Болеславу IV так і не вдалося отримати королівський титул.

Владислав I Герман не був сильним правителем. Авторитарним стилем правління його роки перебування при владі відзначено не було. Він цілком спирався на польську аристократію при прийнятті рішень. Зовнішня політика виявилася провальною. Відвідування Західного Помор’я закінчилися нічим. А його опора (правитель робив ставку на провінційну аристократію, як основну силу) зрадила його і вийшла з-під контролю. В країні посилювалися сепаратистські тенденції, і король нічого не міг вдіяти з ними.

Пшемисл II ледь не став останнім польським королем з династії П’ястів. Корону він отримав не без зусиль, так як попередній правитель Польщі, Лешек Чорний, помер бездітним. В результаті розгорнулася боротьба за трон між П’ястами, в якій Пшемисл II вийшов переможцем. Однак правити йому довелося недовго. Він був викрадений і побитий. Найбільш імовірним замовником жорсткої розправи з Пшемислом II називають Оттона Бранденбурзького.

Вацлав II з 1300 по 1305 був польським королем, але одночасно він правив Чехією. Він зміг здійснити грошову реформу, заснував свій звід законів. Саме при цьому правителеві Богемія стала однією з найбільш шанованих держав в Центральній Європі. За його участю з’явився на світ кодекс про шахти, де докладним чином були розписані технічні регламенти, правила проведення робіт. Помер Вацлав II в 34-річному віці.

Владислав Локетек

Владислав Локетек

Владислав I Локетек отримав таке прізвисько за свій маленький зріст, який не перевищував 140 сантиметрів. Правитель активно вів боротьбу за об’єднання польських земель. Хоча його шлях до польської корони був тернистий і складний, Владислав I зміг приєднати до своїх володінь Велику Польщу і Східне Помор’я. У 1293 дружиною Владислава стала Ядвіга Калішська. У шлюбі у них народилися шестеро дітей.

Казимир III Великий

Казимир III Великий

Казимир III Великий зайняв престол Польщі в нелегкий і кризовий час. Багато території були втрачені. Він пішов на укладення мирних договорів з усіма своїми сусідами. В області внутрішньої політики Казимир III Великий прийняв ряд законів проти грабежів, зменшив податки, віддав порожні землі селянам. Почалося масове відкриття нових парафіяльних шкіл, що сприяло зростанню рівня освіти серед населення. Був відкритий Краківський університет.

Людовик I Великий в 1370 році зайняв польський трон. В результаті він володів величезними територіями від балтійських берегів до Балкан. При ньому був прийнятий ряд законів про місцеве самоврядування, про права корони і привілеї міст. Але цього короля мало турбували справи, що складаються в Польщі. Людовик I постійно проживав на угорській території. Після його смерті польський трон зайняла його дочка від другого шлюбу Ядвіга.

Ядвіга вже в одинадцятирічному віці стала королевою Польщі, а через рік вийшла заміж за князя Владислава Ягайло. Ядвіга залишилася в пам’яті поляків добродушною, мудрою і благочестивою жінкою. Вона постійно надавала допомогу бідним верствам населення, знала досконало чотири іноземні мови. Допомагала Краківському університету. У 1997 році Ватикан проголосив королеву Ядвігу святою.

Владислав II Ягайло

Владислав II Ягайло

Владислав Ягайло, колишній князем великого князівства литовського, в 1386 році одружився з королевою Польщі Ядвігою. Був хрещений в католицтво, взявши ім’я Владислав. Серед головних досягнень його правління на польському троні — хрещення литовських земель і перемога в Грюнвальдській битві. Тим самим експансія німецьких лицарів на Схід була зупинена. Суперничав з лідером литовської опозиції Вітовтом. За свідченнями Яна Длугоша, помер Ягайло в 1434 році від застуди.

Владислав III Варненьчик недовго займав польський престол. Спочатку управляти країною йому допомагали регенти, а в 1444 році в дев’ятнадцятирічному віці король відправився в похід проти турецьких військ Мурада II. Однак похід з тріском провалився. Владислав III героїчно поліг у бою біля міста Варна. Тіло польського короля так і не вдалося відшукати. Через це з’явилася маса чуток про його щасливий порятунок.

Казимир IV вів досить успішну боротьбу з Тевтонським орденом. У 1466 році був укладений Торунський мир, за яким багато територій було приєднано до Польщі. Казимир IV хотів створити тісні союзи з багатьма сусідами Польщі, в тому числі з Пруссією і Чехією. Краківський університет в епоху правління Казимира IV став грати важливу роль в європейській освіті. Широке поширення отримала латинська мова.

Ян I Ольбрахт намагався виправити ситуацію із збільшеними шляхетськими привілеями в Польщі, але йому це не вдалося. Король знаходився в дуже скрутному фінансовому становищі, тому доводилося шукати допомоги у шляхти. Вона ж скористалася такою ситуацією і ще більше посилила свої позиції, зменшивши права міщан і фактично заклавши основу кріпосного права в Польщі. Експедиція проти молдавського правителя Стефана закінчилася невдачею.

Олександр Ягеллончик виявився дуже марнотратним королем Польщі. Війни з сусідами не припинялися протягом усього його правління. На польські території наступали татари, які буквально спустошили багато землів. У 1505 році була прийнята Радомська конституція. Королівська влада втрачала свій вплив, а шляхта навпаки посилила свої позиції. Поховали Олександра Ягеллончика у Вільні, а не за традицією в Польщі.

Сигізмунд I Старий впритул зайнявся питаннями оборони своєї держави. Було виплачено платню військам. З’явилися нові правила, що стосуються питань оборони. Була запроваджена в життя і військово-фінансова реформа. Сигізмунд I був великим меценатом, мав велику бібліотеку, постійно запрошував до себе в палац іменитих художників і скульпторів. Саме він підписував ряд охоронних грамот для першодрукаря Франциска Скорини.

Сигізмунд II Август встановив хороші відносини з Туреччиною і Австрією. Зате відносини з Москвою були зіпсовані. В результаті ряду воєн Велике Князівство Литовське втратило багато важливих для себе міста, наприклад, Полоцьк. У 1563 році був підписаний привілей, який зрівнював в правах католиків і православних. Шляхта ж в його правління продовжувала процвітати, намагаючись не псувати відносини з владою. У повітах з’явилися королівські прокурори.

Генріх III Валуа мало цікавився внутрішніми справами Польщі. Він не знав мови, традиції. Королівські церемонії його дратували. Періодично брав гроші з королівської скарбниці, щоб розрахуватися за борги через постійні програші в картах. Безумовно, хоч і коротке, але запам’ятовуване правління француза на польському троні вплинуло на зближення двох народів. У 1574 році Генріх III втік зі своєї резиденції в польському Вавелі.

Анна Ягеллонка з 1575 року формально була польською королевою. Але де-факто Польщею керували спочатку її чоловік, знаменитий Стефан Баторій, а потім племінник Сигізмунд. Фактично на папері декілька десятиліть Річчю Посполитою правили кілька королів. Але на практиці це залишалося формальністю. Навіть в період безкоролів’я Анна не використовувала свої повноваження.

Стефан Баторій

Стефан Баторій

Стефан Баторій всіляко намагався зміцнити владу короля Польщі. Боровся з магнатами. У піку реформаційних рухів надавав посильну допомогу католицькій церкві і єзуїтам. Саме в роки його правління відкривалися численні єзуїтські колегіуми. Також Стефан Баторій приділяв підвищену увагу розвитку інфраструктури державного управління. При ньому польські гроші стали основним платіжним засобом.

Сигізмунд III залишив в пам’яті нащадків суперечливі почуття. З одного боку, Річ Посполита досягла при ньому піку свого розвитку. Але при правлінні короля стали спостерігатися перші паростки кризи польсько-литовської держави. На сеймах почав поширюватися принцип одноголосності. Будь-які спроби короля стримати шляхетські права закінчувалися провалом. Сигізмунд III намагався об’єднати Польщу і Швецію під однією своєю владою, але йому це не вдалося.

Владислав IV почав модернізацію польської армії. Були вдосконалені артилерія і піхота. Він відмовився від усіх претензій на московський трон. За результатами Поляновського миру Польща підтвердила свої кордони до Смоленської війни 1632-1634. В області релігії Владислав IV виявляв віротерпимість, намагався грати на сформованих протиріччях в своїх інтересах. Був великим знавцем живопису, регулярно матеріально підтримував художників.

Ян II Казимир в роки свого правління зіткнувся з багатьма викликами. Розгорілися відразу три війни, які завдали непоправного удару по Речі Посполитій. Російські війська зайняли більшу територію Великого Князівства Литовського. Частина України була приєднана в 1654 році до Росії. До того ж за підсумками польсько-шведської війни шведи зайняли всю Річ Посполиту. У 1668 році Ян II Казимир вирішує відректися від престолу і залишає Польщу.

Михайло Корибут Вишневецький, обраний на престол в 1669 році, походив з княжого роду Вишневецьких (Гедиміновичів). На його обрання королем вплинула повага знаті до його батька, успішно протистоїть Богдану Хмельницькому. Але правив Михайло Вишневецький недовго. При ньому була програна війна з Османською імперією. Король, виснажений нервовими стресами, раптово помер у Львові в 1673 році через виразку.

Ян III Собеський

Ян III Собеський

Ян III Собеський провів ряд радикальних реформ в армії, але над Річчю Посполитою знову нависла турецька загроза. Але це мало хвилювало шляхту і литовських магнатів. Останні роки Яна III також не відрізнялися позитивом. У сім’ї панував повний розбрат. Сини короля розуміли, що жити Яну III Собеському залишилося мало, тому ще за його життя почали ділити престол. А дружина в відкриту торгувала посадами.

Август Сильний був прихильником непослідовної і хитрої політики. Хоча він і був союзником Петра I, постійно укладав таємні угоди зі шведами. Багато чого залежало від міжнародної ситуації. Але його спритність не допомогла включенню Ліфляндії до складу Росії. У роки його правління королівські повноваження були знову обмежені. Це була розплата на згоду шляхти прийняти Августа Сильного в якості короля Речі Посполитої.

Станіслав Лещинський був королем польським два рази з перервою в двадцять з гаком років. Після смерті Августа Сильного Станіслава Лещинського в якості кандидата на трон підтримала Франція. А проти нього виступили Російська імперія і Австрія. Більшість в сеймі вирішило вибрати на трон саме Станіслава Лещинського. Однак правив він недовго. Його вигнали з Польщі в результаті війни за Польську спадщину.

Станіслав Август Понятовський виявився останнім королем Речі Посполитої. У перші роки свого правління він намагався врятувати Польщу від глибокої кризи. Почалися численні реформи в армії, казначействі, законодавчій системі. Однак Станіславу Понятовскому так і не вдалося впоратися з головним ворогом — правом «ліберум вето», яке перешкоджало нормальному законодавчому процесу. Хоча в країні в 1791 році прийняли Конституцію, було вже пізно. В результаті розділів Річ Посполита припинила існування.

Юзеф Пілсудський

Юзеф Пілсудський

Юзеф Пілсудський був першим главою відродженої польської держави. Однак саме при ньому в країні був встановлений авторитарний режим. Роль законодавчої гілки влади була сильно обмежена. У Польщі проводилася політика «санації» ( «морального оздоровлення»), справжньою метою якої було зміцнення влади Пілсудського. У 1935 році затвердили нову польську конституцію, яка формально закріплює сильний президентський режим.

Войцех Ярузельський дотепер отримує неоднозначну характеристику серед поляків. З одного боку, він довгий час був комуністичним лідером Польщі. При ньому обмежувалися багато прав людини. З іншого боку, він був першим президентом незалежної Польщі. У 1990 році погодився на проведення багатопартійних виборів на пост президента. Войцех Ярузельський мирно передав владу Леху Валенсі, який переміг.

Лех Валенса

Лех Валенса

Лех Валенса, хоча і був за професією електриком, зміг стати лідером польського руху «Солідарність». У 1990 році він став президентом. Перед ним стояли нелегкі завдання відродження польської держави, економічні проблеми, проведення болючих для суспільства реформ. В результаті політики здійснення комплексу жорстких економічних перетворень істотно впав рівень доходів населення, але наступні роки показали ефективність проведених заходів.

Олександр Кваснєвський на посаді президента планомірно здійснював курс на вступ Польщі до Європейського союзу, Організації Північноатлантичного договору. Проводилися ринкові реформи і приватизація державної власності. У 1997 році була прийнята Конституція Польщі. Є Почесним професором університету Джорджтауна. Засновник Демократичного лівого альянсу, член Більдербергської групи. Атеїст.

Лех Качинський у своїй передвиборчій програмі проголошував «повернення до моральних цінностей». Разом з братом-близнюком очолював партію «Право і справедливість». Був президентом Польщі неповних п’ять років. Трагічно загинув у жахливій авіакатастрофі на території Росії. Одночасно загинуло багато високопоставлених державних діячів Польщі. У багатьох містах є вулиці, названі на честь Леха Качинського.

Броніслав Коморовський закінчив історичний факультет університету Варшави. Майже десять років викладав в католицькій семінарії історію. Потім зайнявся політичною діяльністю. У свій час належав до Консервативної Народної партії. Був обраний польським народом на пост президента в 2010 році. Балотувався Коморовський від партії «Громадянська платформа». Переміг свого конкурента Ярослава Качинського в другому турі.

Анджей Дуда — Чинний президент Польщі.

Статті по темі:

Це вам буде ціково:


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *