Болеслав Хоробрий I. Перший король Польщі
(967 року – 17 червня 1025 року)
Болеслав Хоробрий I (пол. Bolesław I Chrobry) – польський князь (992-1025 роки) і король (1025 рік), син Мешко I, князя Польщі, і чеської княжни Дубрави, представник династії П’ястів. Перший король Польщі.
Болеслав Хоробрий I недарма отримав своє прізвисько. Слово “хоробрий” в старопольській мові означало “доблесний, мужній”. Але Болеслав був не тільки рішучим воєначальником і відважним королем, а також дуже спритним, розважливим і послідовним політиком. Під час його правління Польща значно розширила свою територію, як шляхом завоювань нових земель, так і шляхом мирних договорів.
Болеслав – старший син Мешко I і його першої дружини Дубрави, в малолітньому віці був відданий батьком німецькому імператору Оттону II як заручник і поручитель лояльності Мешко після битви під Цединею (972 р.). Саме при імператорському дворі Болеслав, не дивлячись на своє становище і постійно загрожуючу життю небезпеку, осягав премудрості державного правління. Там він зіткнувся з так званою великою політикою, зустрівся з видатними вченими, а з молодими німецькими аристократами, встановив дружні відносини. Ця дружба виявилася дуже важливою, коли Болеслав став польським королем.
При дворі німецького імператора Болеслав провів кілька років. Однак не дано йому було повернутися звідти до Польщі надовго. Його батько Мешко I після смерті першої дружини Дубрави одружився на німецькій маркграфині Оді і задумав дати право на престол не своєму первістку, а одному з трьох синів від другого шлюбу.
Щоб уникнути конфлікту з батьком, Болеслав був висланий до свого дядька – чеського короля Болеслава Благочестивого. Історія замовчує, коли саме батько і син дійшли згоди, але в рік смерті Мешко I, тобто в 992 р. княжич повернувся на польський двір. І саме він, а не його брати – Мешко, Ламберт і Святополк, зайняв трон, об’єднавши навколо себе впливову знань. Княгиня Ода була вислана до Німеччини, де друзі Болеслава простежили, щоб його мачуха жодним чином не посміла претендувати на польський престол.
Правлінню Болеслава Хороброго супроводжували невпинні війни і збройні зіткнення. Це був період, який показав також, що польський правитель дуже майстерно вів зовнішню політику. Залишаючись під сильним впливом імператора Оттона III, який довів на Гнєзненському з’їзді в 1000 р. свою симпатію польському князю, пообіцявши йому швидку коронацію, а також піднісши в дар священну реліквію – піку святого Маврикія, Болеслав, тим не менш, не втратив пильності.
Незважаючи на активну участь у справах німецького імператора, його не застав зненацька раптовий переворот у Німеччині і прихід до влади Генріха II. Мудрий Болеслав вирішив скористатися ослабленням імперії, що роздирається внутрішніми конфліктами, пішов походом на Мішну, яка потім разом з Мильське і Лужице була віддана йому в ленне володіння новим імператором.
Черговими кроками Болеслава були: захоплення Чехії, на яку він претендував як спадкоємець престолу по жіночій лінії, і яку внаслідок бунту мешканців Праги втратив в 1004 р., потім – похід на Київську Русь, а також розширення свого впливу на Західному Помор’ї. Але, оскільки на завойованих територіях польський правитель вів недалекоглядну політику, руйнуючи і грабуючи ці землі, там доходило до постійних хвилювань, що було на руку німецькому імператору Генріху II, який не був у захваті від розвитку сильної держави за східним кордоном імперії.
Польсько-німецькі битви тривали з невеликими перервами з 1002 до 1018 рр.., і, врешті-решт, завершилися укладенням в місцевості Будішин мирного договору, за яким спірні території – тобто Мильське і Лужице (зараз – південно-східна частина Німеччини, розташована на Ельбі), відходять до Польщі.
Збільшивши площу держави і, практично силою, звернувши в християнство все населення земель, що увійшли до його території, прийняте його батьком, Мешко I в 966 р., Болеслав Хоробрий підготував собі грунт для коронації.
Церемонія покладання корони відбулася в 1025 р., вінчаючи не тільки голову Болеслава Хороброго, а й справу, якій він присвятив усе своє життя. Таким чином Болеслав Хоробрий став першим королем Польщі.
17 червня того ж року перший король Польщі помер, призначивши престолонаслідником сина від третього шлюбу – Мешко II.