Польський коридор
Польський коридор (нім. Polnischer Korridor; пол. Korytarz gdański) – термін використовувався в період між двома світовими війнами (1919-1939 рр..) Для позначення польської території, яка відділяла німецький ексклав Східна Пруссія від основної території Німеччини, у тому числі і найближчої до неї провінції Померанії.
Польський коридор
Територія Польського коридору була передана Польщі після Першої світової Війни, за Версальським мирним договором. «Коридор», який в свою чергу з Польської Померанії уздовж русла нижньої течії річки Вісла, сформував таким чином нове Поморське воєводство (1919-1939), але виключаючи незалежне німецькомовне вільне місто Данциг (Гданськ). Термін вперше ввели польські політики в своїх критичних статтях щодо німецьких націоналістів.
Польський коридор вперше за століття після поділів Речі Посполитої надав незалежній Польщі вихід до моря, що було важливо для її економіки і безпеки, зменшувало її залежність від Німеччини.
Середня ширина коридору не перевищувала 200 км (в самому вузькому і найбільш вразливому місці – 30 км). Коридор закінчувався вузькою смугою Балтійського узбережжя протяжністю всього 71 км. Однак через постійний німецький тиск, свого повного суверенного контролю над коридором Польща так і не отримала.
Оточуючи його своєю територією на сході і заході і фактично блокувавши його з Балтики, Німеччина тримала під військовим контролем вузький вихід Польщі до моря. У 1938 році почалося поступове збільшення агресії уряду фашистської Німеччини. Нею почав втілюватися проект анексії Данцига, яким керувала Ліга Націй.
Німеччина наполягала на наданні їй права сухопутного і морського транзиту через Польський коридор. Під тиском антинімецько налаштованих народних мас польський уряд відмовився задовольнити дані домагання, розцінивши їх як прояв імперіалізму. Відмова в задоволенні прохання послужив одним з приводів нападу фашистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року. Почалася так звана Польська кампанія.
Після Версальського договору в регіоні гостро постало питання про дотримання прав етнічних німців, які опинилися в становищі меншості і не звикли до цього. Після переходу території коридору до Польщі місцеве німецьке населення (418 тис., за даними 1910 року) болісно сприйняло свій новий «не титульний статус». Проти них майже автоматично почалася так звана «позитивна дискримінація».
Репатріація в Німеччину стала виходом для деякої частини місцевих німців, які не бажали приймати польське громадянство. Їх частка в населенні почала скорочуватися також через більш низьку народжуваність.
Тим не менш, чисельна (0,2 млн. – 19,1%) і економічна вага німецької меншини залишалась значним приводом для стимуляції німецького націоналізму і реваншистських амбіцій в самій Німеччині.
Після поразки нацистської Німеччини Польський коридор, а також місто Гданськ були остаточно передані Польщі.