Атака польської кавалерії на танки

Атака польської кавалерії на танки (пол. Szarże kawalerii polskiej na niemieckie czołgi) – ймовірний епізод Другої світової війни, згідно з яким польські улани з холодною зброєю в кінному строю атакували німецьку бронетехніку. Як відзначають історики, цей епізод (про цілеспрямовану атаку кавалеристів на танки) є міфом, хоча в основі історії лежить реальний бій між польськими і німецькими військами під Кроянтами.

Атака польської кавалерії на танки

Німецький генерал Гейнц Гудеріан у своїх мемуарах описував один з епізодів війни так:

«Польська поморська кавалерійська бригада через незнання конструктивних даних і способів дій наших танків атакувала їх з холодною зброєю і понесла жахливі втрати»

Існують два варіанти пояснення ймовірної кавалерійської атаки:

• Польські кавалеристи вважали, що німецькі танки – це макети, покликані налякати поляків (пояснення німців);
• Польські кавалеристи виявили надзвичайну хоробрість, йдучи в нерівну битву проти танків (післявоєнна польська версія). Так, у фільмі польського режисера Анджея Вайди «Льотна» є епізод, де польські вершники атакують танки.

Однак, історики вказують, що в польській армії військове знання не знаходилося на настільки примітивному рівні, поляки розуміли безглуздість атаки вершників на танки, так як в їх армії були танки і протитанкові гармати. Подібне ставлення до танків могло існувати в 1920-х роках.

Бій під Кроянтами

Бій під Кроянтами, який стався 1 вересня 1939 року, ліг в основу історії про кавалерійські атаки. У мемуарах Гудеріана йдеться про кавалерійську атаку 3 вересня. Історик А. Ісаєв описує бій наступним чином: польський 18-й поморський уланський полк першого вересня спочатку вів оборонний бій. У другій половині дня полку було наказано атакувати німецьку піхоту з тилу і потім відступити назад. Маневрений загін полку (1-й і 2-й ескадрони і два взводи 3-го і 4-го ескадронів) повинен був зайти піхотинцям з тилу, а після атаки відійти до польських укріплень в містечку Ритель.

Загін виявив, що батальйон німців розташувався на привалі в 300-400 м від узлісся. Було вирішено атакувати, користуючись ефектом раптовості. Командир 18-го полку полковник Масталеж взяв участь в атаці. За словами Ісаєва, атака виявилася успішною: кавалеристи рубали шаблями захоплених зненацька піхотинців. Однак з лісу з’явились німецькі бронемашини, що відкрили кулеметний вогонь.

Поляки були змушені відступити, зазнавши великих втрат, вціліла половина вершників. За даними Ісаєва, після кавалерійської атаки загинули три офіцери (в тому числі командир полку) і 23 улана, один офіцер і близько 50 улан були поранені. В цілому ж, як пише Ісаєв, більшу частину втрат 1 вересня 1939 року полк поніс у оборонному бою (до 60% людей, 7 кулеметів, 2 протитанкові гармати), а не в цій атаці.

Таким чином, робить висновок Ісаєв, кавалеристи не атакували танки, а самі піддалися обстрілу бронемашин.

Пізніше німці запросили військових журналістів Вільяма Ширера і Індро Монтанеллі і показали поле бою з убитими кавалеристами, заявивши, що ті намагалися напасти на танки. Журналісти, прийнявши це всерйоз, поширили цю версію, яка пізніше стала дуже популярною.

Бій під Вулка-Венгловою

Ще один бій за участю польської кавалерії і німецької бронетехніки стався 19 вересня 1939 року за Вулка-Венгловою. Цей епізод показаний в картині Анджея Вайди «Льотна» (1959). Однак і в цьому бою німецька бронетехніка була безпосередньою метою атаки вершників, кавалерія намагалася вийти з оточення, пробиваючись через відпочиваючу німецьку піхоту. Однак поляки були зустрінуті щільним вогнем, втративши близько 100 чоловік убитими і 100 пораненими.

Інші можливі випадки

Серед спогадів радянських ветеранів наведені слова механіка-водія 139-го окремого танкового батальйону Івана Маслова (був на танку Т-26) про вступ Червоної армії на польську територію в 1939 році:

«Ніяких особливих боїв там не відбувалося, але мені довелося стати свідком і учасником відбиття атаки польської кавалерії на наш танковий батальйон. І це не анекдот. І коли польські кавалеристи «лавою» з шаблями наголо пішли на наші танки, ми подумали, вони що, ці польські улани або гусари, зовсім збожеволіли? Швидко їх придушили і постріляли. Поляки покидали коней і зброю, і розбрелися – хто до нас в полон, а хтось побіг до себе додому, на захід. А потім полонені поляки нам розповіли, що перед атакою їм пояснили, що у росіян всі танки з фанери і ніякої небезпеки вони не представляють…»