Музей залізниці Польщі

Музей польських залізниць (пол. Muzeum Kolejnictwa w Warszawie) розташований у Варшаві, практично в самому центрі міста, на території старого залізничного вокзалу Варшава Головна (WarszawaGłówna).

Музей має філіал з історією вузькоколійних залізниць Сохачева (Sochaczew). У комплексі музей має одну з найбільших і найцікавіших колекцій експонатів техніки в Європі. У Сохачеві до послуг відвідувачів існує справжня історична вузькоколійка, на якій можна покататися у Кампіноську Пущу. Але не тільки це буде цікаво відвідувачам музею. Тут можна побачити колекцію з більш ніж 50-ти локомотивів – від паровозів до електровозів, і навіть єдиний у світі зберігся бронепоїзд.

Створення музею

Створення музею ми зобов’язані людям, які любили свою справу, а саме – залізні дороги. Почуття єднання залізничників, почуття обов’язку, бажання передати наступним поколінням дух романтизму і захоплення технікою, супутній цьому виду транспорту, – все це спонукало величезну кількість людей збирати і зберігати, часом ціною особистих втрат, тисячі експонатів, створювати безліч моделей і макетів. Це вимагало часу, запалу і посвяти, чого залізничникам того часу було не займати.

Ідея створення музею належить Павлу Ромоцькому (Paweł Romocki), колишньому в 20-ті роки минулого століття міністру комунікації Польщі. Він і прийняв рішення збирати і документувати історію залізниць країни. Перші експонати незабаром прибули в музей з Східної виставки у Львові (Targi Wschodniewe Lwowie). Це в 1928 році, а у наступному, 1929-му році, відгримівши на всю Європу, експонатів додала і Повшехна Вистава Крайова у Познані (Ця виставка була порівнянна за масштабами з ВДНГ або виставкою в Парижі). А в 1930-му фонди поповнилися завдяки Міжнародній виставці комунікації і туризму.

Перші роки музею

У 1931 році 13 грудня Музей залізниць Польщі був урочисто відкритий. Він влаштувався в будівлі колишніх царських лазень, яка дозволяло з комфортом розмістити колекцію, що налічувала до того моменту більше півтора тисяч експонатів. Площа приміщень дорівнювала дев’ятистам квадратів. 26 залів і коридорів вмістили в себе 19 тематичних розділів, у кожному з яких були свої заслуговуючі уваги експонати. Деякі представляли серйозну цінність, як історичну, так і цілком матеріальну.

В експозиції виявилися 800 різних таблиць, карти шляхів, безліч фотокарток. Серед особливих експонатів виділявся примірник розпорядження царя Олександра II «ПРО будівництво залізної Дороги Варшавсько-Тереспольскої», перший квиток Варшава – Каліш, розклад Варшавсько-Віденської залізниці від 1845 року.

Збереглося і стало частиною експозиції таємне розпорядження російської жандармерії від 1891 року «Про заборону використання польської мови на залізницях у Королівстві Польща». Серед відвідувачів популярністю користувалася рухома модель паровоза і макет проектованої в той час нової будівлі головного вокзалу Варшави за проектом Чеслава Пшибильського (Czesław Przybylski).

Про те, що музей був популярним місцем у жителів і гостей польської столиці, ми можемо судити за кількістю відвідувачів. Так, якщо в 1932 році в музеї побувало 13 000 чоловік, то всього за два роки кількість відвідувачів зросла до 17 000. До 1938 в музеї відбулися зміни. Змінилося його назва – Музей Комунікацій, а також змінилося керівництво. Новий директор продовжив розпочате своїм попередником, і вже до кінця року експонатів у музеї додалося. У фондах музею тепер налічувалося понад 4000 експонатів, у тому числі майже 400 моделей, 250 нових таблиць і табличок, півтисячі нових фотографій, а бібліотеки музею вдалося поповнити вісьмома тисячами книг, що стосуються залізничного сполучення.

Роки війни

Діяльність музею перервала Друга світова війна. Влітку 1940-го року фонди музею були переміщені спочатку на вул. Таргову (ul.Targowa), а потім в будівлю вокзалу Варшава Виленьська (Warszawa wileńska). В результаті війни, як відомо, Варшава була настільки сильно зруйнована, що навіть вирішувалося питання про доцільність відновлення столиці. Руйнування торкнулися і музею, причому вони були значними.

Спробу відновлення зробив відразу після закінчення війни міністр комунікації Ян Рабановский (Jan Rabanowki). Він доручив зібрати все, що вціліло від експозиції та фондів музею.

Але спроба результату не принесла, не було грошей, не вистачало приміщень, йшло відновлення міста з руїн. На музей сил не залишалося. Унікальні машини вдалося розмістити у будівлі закритого паровозного депо в Пилаві і Центрі вивчення і розвитку залізничного транспорту в Bytom.

Відродження

Свого відродження музею польських залізниць довелося чекати майже три десятки років. Але добре те, що знаходяться люди, готові практично на ентузіазмі та любові до романтики локомотива взятися за важке завдання. А адже такою вона і була. Довелося практично з нуля відновлювати втрачені фонди, шукати і впорядковувати вцілілі паровози, вагони та інші експонати. У 1972 році міністр транспорту прийняв рішення передати для потреб музею будівлю вокзалу Варшава Головна (Warszawa Główna), яка на той момент частково ще виконувала свою основну функцію.

1 липня 1972 року Музей залізниць Польщі (MuzeumKolejnictwa) відкрився для відвідувачів, зайнявши спочатку лише півтори сотні квадратних метрів залу очікування вокзалу. З нинішніми обсягами, звичайно, не порівняти, навіть без урахування чинної філії у Сохачеві. Але на той момент, враховуючи збір матеріалів буквально по крупицях, і 150 кв. м були надбанням і гордістю працівників PKP (Polskie Koleje Państwowe – Польські державні залізниці. аббрев.–ПКП).

Музей залізниць Польщі сьогодні

До наших днів музей дожив майже в незмінному з 70-х років минулого століття вигляді. Єдине, що істотно в ньому змінилося, так це структура і кадри. Зміни назріли 1 січня 1995 року. Саме тоді в рамках реструктуризації PKP музей був виведений зі складу компанії, опинившись при цьому де-юре без приміщення. Останнє прийняло для музею загрозливі форми, так як новостворені після структурних змін відділи ПэКаПэ хотіли територію в центрі Варшави продати з метою згладжування своїх фінансових прогалин. На захист історичної спадщини встали і шанувальники залізних трудяг, і керівництво музею. У 2009 році, незважаючи на важкий стан справ, музейники почали успішну спробу глибокої модернізації та оновлення свого підопічного. Були відремонтовані будівлі, музей почали широко рекламувати, в ньому стали проходити конференції, свята, майстер-класи та дитячі заходи.

Зараз в залах музею експонуються унікальні документи і рухомі макети, а на відкритому майданчику відвідувачів зустрічають красені-локомотиви всіляких моделей і розмірів.

В останні роки нападки на музей з боку охочих пустити з молотка ласий шматочок землі посилилися. В інтернет почали вкидати фото і коментарі, що порочать експозицію, мовляв, «купа металобрухту в центрі міста» та інші неприємні речі. Але завдяки тому, що про музеї знає вже величезна кількість людей, громадськість не залишила це без уваги. Городяни самі організували в інтернеті голосування в підтримку музею, а владі нічого не залишилося, як шукати компроміс. Завдяки цьому музей не лише не закрили, але і знайшли йому відповідне нове місце. Тепер у вагончиків, паровозів, тепловозів, електровозів і маси інших унікальних експонатів – в числі яких автомобіль «Варшава», призначений для їзди по рейках, вагон «Салонка Бейрута» для правлячої верхівки ПНР та іншого – нарешті з’явиться власний будинок. Зараз спеціально для музею створюється нова площадка, відповідаюча всім його специфічним потребам. Паровози за розмірами – далеко не гудзики і навіть не автомобілі.

А поки що музей знаходиться на своєму старому місці, у Варшаві на вулиці Товарова 1 (Towarowa 1), з філією у Сохачеві (Sochaczew, Towarowa 7.), де розташувався музей Вузькоколійних залізниць Польщі. Побувати в музеї потрібно. Де ще побачиш таку кількість зачаровуючих своєю міццю і безвідмовністю поїздів. Та й уявити собі історію Польщі, не перейнявшись духом її залізниць, просто неможливо. А цікаво тут буде і дорослим, і дітям

Розклад і розцінки квитків Музею залізниць Польщі (на початок 2015 року).

Музей відкритий з вівторка по неділю з 10:00 до 15:00, по середах вхід до музею вільний, а ціни квитків в інші дні досить помірні:

• 12 злотих – звичайний квиток
• 6 злотих – пільговий
• 35 злотих – сімейний (2+3 людини)
• 80 злотих – річний абонемент
• 50 злотих – пільговий абонемент на рік
• 60 злотих – лекції, кожен слухач додатково сплачує 6 злотих за вхідний квиток.

Діти до 7-ми років проходять в музей безкоштовно.

У Сохачеві можна покататися ретро вузькоколійною залізницею. Час поїздки – майже 3 години.

Вартість на дорослого 27 злотих, пільговий – 21 злотий, дитина до 4-х років – 9 злотих. Перевезення велосипеда оплачується окремо у розмірі 11 злотих. В дорозі можна незаплановано зупинитися і пофотографуватися, це обійдеться в 70 злотих. Поїзд відправляється від станції Sochaczew (музей) в 10:00 і, зробивши коло, повертається в 14:50.

Музей у Сохачеві відкритий з вівторка по неділю, а поїзд курсує по середах і суботах з 26 квітня по 25 жовтня.