Дзвін Сигізмунд в Кракові

Дзвін Сигізмунд (пол. Dzwon Zygmunt)- це один з найвідоміших польських дзвонів. Він знаходиться на Вежі Сигізмунда в соборі святих Станіслава і Вацлава. Дзвонить цей дзвін по найурочистіших днях і у зв’язку з найбільш значними подіями. Дзвін був побудований за наказом Сигізмунда I Старого, тому і названий його ім’ям.

Дзвін Сигізмунд в Кракові

Дзвін був виготовлений в Кракові мідником Хансом Бехамом з Нюрнберга в 1520 році.

На тілі дзвону зображені образи святих Зигмунда та Станіслава. Там же можна побачити герб Польщі та Литви. На вежі дзвін повісили 9 липня 1521 року, а через 4 дні Краків вперше почув його голос.

З дзвоном багато років була пов’язана легенда про те, що він був відлитий з молдавських гармат, захоплених під час битви при Обертині. Однак ця думка помилкова, бо дзвін було відлито на 10 років раніше самої битви. Відповідно до іншої теорії, дзвін був виготовлений з металу російських гармат, захоплених під час битви під Оршею.

У XIX столітті три рази відривався язик дзвону. Сьогодні старі язики можна побачити при вході в башту Сигізмунда. Новий язик дзвону важить 365 кг, що на 42 кг важче самого першого примірника.

Сигізмунд був найважчим дзвоном у Польщі до 1999 року, коли він поступився першим місцем 15-тонному дзвону Марії Богородиці, встановленому в базиліці Пресвятої Діви Марії Королеви Польщі в Ліхені Старому.

Сигізмунд б’є по найбільших костьольних і державних святах. У році їх 30. У їх числі Новий рік, Великдень, День Конституції, День всіх святих, День незалежності, Різдво. Крім того дзвін можна почути, коли відбуваються події, важливі для Кракова і для всієї країни. Це, наприклад, 16 жовтня 1978 року, коли Іван Павло II був обраний Папою Римським; 30 квітня 2004 року, коли Польща вступила в ЄС; 10 квітня, коли сталася авіакатастрофа в Смоленській області; 27 квітня 2014року, коли відбулася канонізація Івана Павла II, 10 травня 2014 року, коли відзначалася 650-річчя виникнення Ягеллонського університету.

Дзвоном Сигізмунд управляють виключно вручну, причому для цього потрібні зусилля 8-12 людей. Привілеєм ударів у дзвін володіє лише закрита група людей – 35 осіб. Частина з них перебуває в Братстві вавельських дзвонарів. Серед них є навіть одна жінка. Дзвонарі ці як ніхто інший знають всі особливості поведінки дзвону і можуть за його звучанням визначити його «самопочуття» – чи не треба щось відрегулювати або полагодити.

Обслуговування дзвону вимагає великої фізичної сили, а крім того, є досить небезпечним заняттям. За легендою, в 20-х роках ХХ століття недосвідчений дзвонар не відпустив мотузку і його витягло через вікно. На щастя, після цього він також не відпускав мотузку, а тому дзвін втягнув його назад. З тих пір всі вікна в цілях безпеки закриті сіткою. За іншою версією, дзвонар все ж не втримався і розбився. Втім, історія ця не знаходить жодного документального підтвердження і найімовірніше є легендою.

Вага всього дзвону становить 12 600 кг, язик же важить 365 кг. Ця цифра в залежності від пори року змінюється, причому різниця у вазі може становити до 1 центнера. Пояснюється це дуже просто: дерев’яні частини Зигмунда вбирають восени і взимку вологу і стають важчими.

Установка дзвону Сигізмунда. Картина Яна Матейка

Хоча дзвін давно вже є пам’ятником культури з добре вивченою історією, з ним як і раніше пов’язано безліч загадок, які, можливо, вже ніколи не будуть розгадані. Наприклад, чи правда те, що при виготовленні дзвону в нього був «вплавлений» золотий перстень. Або чи приходив насправді, як це намалював художник Ян Матейко, король Сигізмунд під дзвін, щоб слухати мелодію свого тезки.