Свентокшиський національний парк
Свентокшиський національний парк (пол. Świętokrzyski Park Narodowy) розташований в найбільш високій частині Свентокшиських гір, що знаходяться в межах Келецько-Сандомежської височини. Свентокшиські гори є найстарішою гірською системою у всій Польщі, цим гірським хребтах близько 650 мільйонів років. Загальна протяжність гір – близько 80 км, максимальна висота відзначена на горі Лисіца (612 м над рівнем моря).
Серед основоположних гірських порід виділені кварцити, пісковики та вапняки, які досить часто перекриваються пухкими відкладеннями. Місцями в горах Свентокшиських розвинені куести. Свентокшиський національний парк створений в 1950 році на площі 7626 га.
Нижні яруси Свентокшиських гір займають дубові і соснові ліси, на схилах зростають букові та ялицеві ліси з домішкою модрини. По території Свентокшиських гір проходить межа зростання бука і явора. Безлісі ділянки схилів покриті типовими купами осипів. Вони утворилися тут в результаті сильного продування скель при вельми низькій температурі.
Спочатку Свентокшиські гори повністю займали ліси, причому дуже густі. Сьогодні ж в межах гірського масиву залишилося всього дві пущі – Йодлова (ялицевих) пуща і Свентокшиське пуща. Крім бука, ялиці, дуба і сосен тут також поширені липа, клен, ясен, а в деяких районах зустрічається навіть граб, в’яз, тис і ялина.
Місцева флора досить багата. Крім лісоутворюючих порід тут ще чимало різної рослинності. Так, відзначено велику кількість папоротей і плаунів. Особливій охороні схильна рослинність місцевих торфовищ.
Серед таких рідкісних рослин водиться велика кількість рідкісних звірів. Основу фауни національного парку складають наступні ссавці: олені, кабани, сарни, лані, лисиці, ласки, бобри, борсуки, куниці, білки і багато інших. Місцева орнітофауна населена представниками 150 видів, серед яких велике поширення одержали глухарі і тетерева.
Особливо відвідуваним місцем у парку є Лиса-Гура (Лиса Гора), про нього є згадки у великій кількості письмових джерел. За старовинним повір’ям саме на Лисій Горі відьми влаштовували свої шабаші. Примітно, в даній місцевості було проведено безліч археологічних досліджень, які в підсумку виявили, що багато сторіч Лиса-Гура була центром язичницького культу слов’янських богів Лада, Бода і Лель (Свист, Посвист і Погода), що уособлювали сили природи.
До відома, крім Свєнтокшиського національного парку в межах гірської системи охороняється статус заповідників, що мають 66 ділянок, всі разом вони налічують понад 670 пам’яток природи. Примітні і окологірні молоді скельні утворення, складені переважно вапняковими, ці скелі багаті печерами і гротами. Найвідоміший грот також отримав статус заповідника, однак вхід туди заборонений. Зате відкрита для відвідування печера під назвою Рай.
Історія створення Свентокшиського національного парку
Першим збереженим об’єктом природи в Свентокшиських горах був створений в 1920 році заповідник на Хелмовій Гужі. У 1922 році відведені були 2 наступних заповідника на Лисіце і Лисої Гуже. На базі цих трьох заповідників після їх відповідного збільшення було заплановано перетворення їх в Національний Парк – Пуща Єдлова ім. Стефана Жеромського.
У 1932 р. був створений наступний заповідник на Мейскій Гужі, при одночасному розширенні території попередніх. Перервані з-за війни оргроботи при створенні парку, були відновлені після її закінчення і таким чином в 1950 році був заснований Свентокшиский Національний парк.
Територія Свентокшиського національного парку
Парк включає в себе центральний ланцюг Свентокшиських гір – Лисогури – з найвищими височинами: Лисіца (612 м) і Лиса Гура (593 м). На території парку розташовується також східна частина Клоновского ланцюга з горами: Букова Гура (483 м), Мейська Гура (426 м) і Псарська Гура (415 м) , фрагменти долин: Дембнянської, Вилківської, і Слупянської а також три енклава: Лясів Сервіс і відокремлені від нього долиною Покжівянки: Хелмова Гура і Запусти.
Територія парку адміністративно поділяється на 8 охоронних округів (лісництв): Хелмова Гура, Домброва, Дембно, Ястжембі Дул, Клонув, Подгуже, Свента Катажина, Свенти Кшіж. У них здійснюється реалізація раніше намічених цілей, тобто охорона природних, культурних та пейзажних пам’яток парку.