Свентокшиський національний парк
Свентокшиський національний парк (пол. Świętokrzyski Park Narodowy) розташований в найбільш високій частині Свентокшиських гір, що знаходяться в межах Келецько-Сандомежської височини. Свентокшиські гори є найстарішою гірською системою у всій Польщі, цим гірським хребтах близько 650 мільйонів років. Загальна протяжність гір – близько 80 км, максимальна висота відзначена на горі Лисіца (612 м над рівнем моря).
Йодлова пуща. Свентокшиський національний парк
Серед основоположних гірських порід виділені кварцити, пісковики та вапняки, які досить часто перекриваються пухкими відкладеннями. Місцями в горах Свентокшиських розвинені куести. Свентокшиський національний парк створений в 1950 році на площі 7626 га.
Карта Свентокшиського національного парку
Нижні яруси Свентокшиських гір займають дубові і соснові ліси, на схилах зростають букові та ялицеві ліси з домішкою модрини. По території Свентокшиських гір проходить межа зростання бука і явора. Безлісі ділянки схилів покриті типовими купами осипів. Вони утворилися тут в результаті сильного продування скель при вельми низькій температурі.
Спочатку Свентокшиські гори повністю займали ліси, причому дуже густі. Сьогодні ж в межах гірського масиву залишилося всього дві пущі – Йодлова (ялицевих) пуща і Свентокшиське пуща. Крім бука, ялиці, дуба і сосен тут також поширені липа, клен, ясен, а в деяких районах зустрічається навіть граб, в’яз, тис і ялина.
Каплиця св. Франціска. Свентокшиський національний парк
Місцева флора досить багата. Крім лісоутворюючих порід тут ще чимало різної рослинності. Так, відзначено велику кількість папоротей і плаунів. Особливій охороні схильна рослинність місцевих торфовищ.
Серед таких рідкісних рослин водиться велика кількість рідкісних звірів. Основу фауни національного парку складають наступні ссавці: олені, кабани, сарни, лані, лисиці, ласки, бобри, борсуки, куниці, білки і багато інших. Місцева орнітофауна населена представниками 150 видів, серед яких велике поширення одержали глухарі і тетерева.
Свентокшиські гори – Лиса Гура
Особливо відвідуваним місцем у парку є Лиса-Гура (Лиса Гора), про нього є згадки у великій кількості письмових джерел. За старовинним повір’ям саме на Лисій Горі відьми влаштовували свої шабаші. Примітно, в даній місцевості було проведено безліч археологічних досліджень, які в підсумку виявили, що багато сторіч Лиса-Гура була центром язичницького культу слов’янських богів Лада, Бода і Лель (Свист, Посвист і Погода), що уособлювали сили природи.
До відома, крім Свєнтокшиського національного парку в межах гірської системи охороняється статус заповідників, що мають 66 ділянок, всі разом вони налічують понад 670 пам’яток природи. Примітні і окологірні молоді скельні утворення, складені переважно вапняковими, ці скелі багаті печерами і гротами. Найвідоміший грот також отримав статус заповідника, однак вхід туди заборонений. Зате відкрита для відвідування печера під назвою Рай.
Печера Рай. Свентокшиський національний парк
Історія створення Свентокшиського національного парку
Першим збереженим об’єктом природи в Свентокшиських горах був створений в 1920 році заповідник на Хелмовій Гужі. У 1922 році відведені були 2 наступних заповідника на Лисіце і Лисої Гуже. На базі цих трьох заповідників після їх відповідного збільшення було заплановано перетворення їх в Національний Парк – Пуща Єдлова ім. Стефана Жеромського.
У 1932 р. був створений наступний заповідник на Мейскій Гужі, при одночасному розширенні території попередніх. Перервані з-за війни оргроботи при створенні парку, були відновлені після її закінчення і таким чином в 1950 році був заснований Свентокшиский Національний парк.
Територія Свентокшиського національного парку
Парк включає в себе центральний ланцюг Свентокшиських гір – Лисогури – з найвищими височинами: Лисіца (612 м) і Лиса Гура (593 м). На території парку розташовується також східна частина Клоновского ланцюга з горами: Букова Гура (483 м), Мейська Гура (426 м) і Псарська Гура (415 м) , фрагменти долин: Дембнянської, Вилківської, і Слупянської а також три енклава: Лясів Сервіс і відокремлені від нього долиною Покжівянки: Хелмова Гура і Запусти.
Псарська Гура. Свентокшиський національний парк
Територія парку адміністративно поділяється на 8 охоронних округів (лісництв): Хелмова Гура, Домброва, Дембно, Ястжембі Дул, Клонув, Подгуже, Свента Катажина, Свенти Кшіж. У них здійснюється реалізація раніше намічених цілей, тобто охорона природних, культурних та пейзажних пам’яток парку.