Багато того, що писав польський письменник-фантаст, філософ, культуролог, соціолог Станіслав Лем, знайшло втілення в реальному житті. Але, мабуть, ми ще не раз будемо вражені, тому що наукова фантастика і філософсько-публіцистичні праці письменника не втрачають актуальності й досі і представляють величезний інтерес не тільки для шанувальників гарної літератури, а й для фахівців у багатьох областях.

Для багатьох Станіслав Лем відомий перш за все як літератор. Але в 1989 році він перестав писати белетристику і зайнявся філософсько-публіцистичною творчістю. Лему було приємно, що в «Новітньому філософському словнику» і в енциклопедіях, виданих в останні роки, він фігурував як аналітичний філософ. Втім, і як культуролог в енциклопедії «Культурологія», і соціолог в енциклопедії «Соціологія».

14 цікавих фактів про Станіслава Лема з його біографії

1. Лем-антифашист

Будучи ще підлітком Лем брав участь в антифашистському опорі в окупованій Польщі: передавав партизанам патрони і вибухівку, переховував на горищі гаража, де він в той час працював, євреїв і промишляв в автомайстерні «мистецтвом малого саботажу» – хоча це і схоже на пізнє радянське домислення біографії польського письменника, – згідно з яким, «ворожі машини повинні були виходити з ладу не відразу, а десь на дорозі і на довгий час».

2. Схема написання книг

Станіслав Лем отримував медичну освіту – і тому свої книги він писав так само ґрунтовно, як пишуть монографії та наукові роботи. У певний момент він практично перестав читати художню літературу, щоб встигати вивчати новітні праці з кібернетики, космонавтики, генетики і інших революційних напрямків.

У своїх листах Лем розкриває, що задумував свої книги, як пошук відповіді в певній задачі, рішення складної проблеми, що прорахована з усіх боків, – включаючи, звичайно, і мовну. І разом з тим у більшості випадків Лем не знав, що конкретно буде відбуватися з героями книги, який сюжетний поворот виведе їх до фіналу.

Сам письменник згадував про це так: «Я, коли починаю нову річ, не знаю, що буде далі. Іноді начебто повинна вийти невелика розповідь, як раптом тебе понесе, і ти з подивом спостерігаєш, що розповідь зростає і зростає».

3. Десятиліття дружби з Іоанном Павлом II

Лем з юності дружив зі священиком Каролем Войтилою, майбутнім Папою Римським Іоанном Павлом II. Пізніше той, вже будучи понтифіком, благословив Лема і його сім’ю. Все це вкрай дивно в світлі вигадок Лема, часто спрямованих проти релігії, де як мінімум висміюється сама ідея створення світу і часом передається роль деміургів людям (а то і роботам).

Крім того, Лема займали неканонічні питання поновлення католицької церкви: чи сповідувати штучний інтелект? чи давати причастя клонам? чи проникає божий промисел на територію віртуальних світів?

Втім, серед єхидних єретичних вигадок пана Лема знайшлося місце і проникливому твору про понтифіка, де старий знайомий письменника поставав, як символ абсолютного добра, що протистоїть абсолютному злу, – розповідь «Чорне і біле» вийшла на німецькій мові в 1984 році і розповідає історію трьох замахів на Іоанна Павла II.

4. Усвідомлені сни

В останні роки життя Станіслав Лем часто спілкувався уві сні з великими історичними особистостями, вченими, політичними лідерами і філософами. Син письменника згадував, як батько вранці переказував йому зміст розмов з Ангелою Меркель, Йосипом Сталіним, Максом Планком і іншими.

5. Довге невизнання в Польщі

Уже з п’ятдесятих років Лема сильно поранила різниця між його статусом в СРСР і у себе на батьківщині. У Радянському Союзі його приймали як одного з найвидатніших письменників сучасності, публічного інтелектуала і єресіарха від футурології; по книгах Лема багато хто вчив польську мову.

У той же час в Польщі він був просто фантастом, чиї книги не отримували уваги наукової спільноти. Як писав сам Лем: «На Сході мене сприймають просто у вигляді океану. … Польща – це особливий випадок, тому що ніхто у нас не є пророком».

6. Страх перед Третьою світовою

Поява сина в родині Станіслава Лема і Барбари Лесьняк тільки на п’ятнадцятий рік спільного життя пояснюється тим, що Станіслав довгий час не хотів мати дітей, побоюючись раптового початку війни між США і СРСР.

У цій війні, як він вважав, обов’язково дійде до ядерної зброї, а отже Третя світова війна виявиться ще й останньою. Песимізму Лема сприяла пережита німецька окупація і хворобливий переїзд зі Львова. Томаш Лем народився тільки в 1968 році, коли письменнику було 47 років.

7. Сварка з Тарковським

Лем їздив в Москву на переговори з Андрієм Тарковським з приводу екранізації «Соляріса», однак, як він сам зізнавався, на той момент він не бачив жодного фільму режисера. Тарковський став розповідати письменникові про ті нововведення та доповнення, які він хотів би внести в історію, – чим не міг порадувати фантаста, який трепетно ставився до своїх творів.

Проте Лем дав дозвіл на зйомки, хоча згодом критикував результат. Серед заперечень – відсутність у фільмі самої планети Соляріс, ампутація всієї наукової складової твору, поява в картині батьків головного героя, а також сентиментальна сцена з будиночком і островом.

Лем порівнював Тарковського з поручиком епохи Тургенєва, симпатичним і привабливим, але робить все завжди по-своєму, – «перш за все, йому нічого не можна втовкмачити». Пізніше, в двохтисячних, коли вийшла американська екранізація «Соляріса» з Джорджем Клуні, Лем саркастично зауважив: «Я думав, що гіршим був« Соляріс »Тарковського».

8. Сон як у дитини

З появою сина робочий графік Лема безповоротно змінився: надалі він лягав спати не сильно пізніше дев’ятої вечора, а приступав до роботи зазвичай о четвертій годині ранку, часом і раніше. Хоча образ його життя не можна було назвати здоровим: письменник зізнавався, що не може працювати, якщо на столі немає друкарської машинки, кави і сигарет.

Лем не зберігав чернетки виданих ним книг, знищуючи всі робочі варіанти, і не користувався комп’ютером, хоча і присвятив темам кіберпростору і штучного інтелекту більшу частину свого життя.

9. Відраза до фантастики

Лем був невисокої думки, як про науково-фантастичний канон в цілому, так і про американських фантастів зокрема. Незважаючи на це, в 1973 році польського письменника обрали почесним членом суспільства Science Fiction Writers of America. Втім, Лем надовго там не затримався, покинувши товариство після скандалу з публікацією англійського перекладу його статті про жалюгідний стан сай-фая (наукової фантастики) в США.

У своїх листах Лем часто був ще суворіший в оцінках: «Видавці з США акуратно надсилають мені кожні десять днів пачку нових науково-фантастичних книжок – і у мене немає слів! Я не в змозі жодної цих книжок прочитати, максимум 10-15 сторінок, потім робиться мені нудно, настільки це погано…».

Філіп К.Дік, брати Стругацькі, Урсула Ле Гуїн, Хорхе Луїс Борхес – мало хто зі світових фантастів, припадає до вподоби польському майстру. В кінцевому підсумку сам Лем зовсім залишив художню літературу, з кінця 1980-х займаючись тільки публіцистикою і малими формами.

Письменник пояснював це не тільки розчаруванням в науково-фантастичній літературі, а й тим, що його передбачення мають властивість збуватися. Техногенний колапс, знищення людини машиною, витончений інфотерор – головні мотиви його пізніх робіт говорять самі за себе.

10. Лем як агентурна мережа КДБ

Філіп К.Дік не оцінив симпатій Лема, а пізніше, коли той опублікував твір американця в польському збірнику, звинуватив його в порушенні авторських прав. Цим справа не обмежилася: в своїх доносах Дік стверджував, що Лем не просто комуністичний шкідник, який має нездоровий вплив на американську громадську думку, а цілий спецкомітет, керований з центру з метою підірвати жанр наукової фантастики в США.

Підозрілості Діку додавав той факт, що книги Лема написані різними стилями і демонструють знання кількох іноземних мов. Як пожартував перекладач Лема Язневіч, Дік не здогадався взяти перші літери прізвищ головних діячів комунізму – Сталіна, Леніна, Енгельса і Маркса, інакше б він отримав головний аргумент: «St. LEM».

Сам Лем м’яко зауважував, що нещасний автор «Убіка» по всій видимості прийняв у своєму житті занадто багато ЛСД.

11. Еволюція поглядів

Виправдовуватися за співпрацю з радянською владою Лему було б безглуздо – вже в шістдесяті його складно було назвати комуністом. Так, ранні речі письменника зберігали властиві радянській фантастиці риси: чого варті одні тільки «Астронавти», що розширюють постулати марксизму до космічних масштабів.

Але в період відлиги Лем переглянув свої погляди: виступаючи перед величезною аудиторією в Московському університеті він відповів негативно на запитання, що надійшло із залу – чи є він комуністом.

12. Одержимість машинами

Лем був пристрасним автолюбителем. Із закордонних поїздок він привозив фотознімки не природної краси, а екзотичних автомобілів. Своїм і чужим машинам він присвячував цілі сторінки в листах друзям.

Як відзначають дослідники, коли Станіслав Лем купив новенький Fiat в лютому 1965 року, автомобіль витіснив всі інші теми з листувань на довгий час. Крім того, Лем був ще й азартним водієм – правда, не дуже вмілим.

Томаш Лем згадував: «Якось у вісімдесяті я віз батьків додому. Дорога була слизькою, падав сніг. Ми їхали за вантажівкою, яка ледве пленталася. Батько нетерпляче підстрибував на сидінні, навіть кілька разів сказав: «Ну ж, Томаш!» Я пояснив йому, що не можу обійти вантажівку, бо через сніг погано видно, а ми наближаємося до крутого повороту, раптом назустріч хтось виїде. «Дивуюся я тобі, – сказав батько. – Я в твоєму віці просто припускав, що зустрічних машин не буде».

13. Лемоманія

Положення Лема в Радянському Союзі, навіть незважаючи на його м’яке дисидентство, було неймовірним. З письменником зустрічалися академік Капіца, космонавти Феоктистов і Єгоров, письменники Євген Войскунський і брати Стругацькі супроводжували буквально кожен крок польського гостя, з театру до Лема примчав Висоцький, щоб заспівати йому кілька пісень.

Як не без гіркоти відзначав сам Лем, в СРСР його «Астронавти» вийшли накладом в два з половиною мільйона примірників з передмовою космонавта Титова, в той час як в Польщі за весь 1964 рік вдалося продати всього два десятка книг.

14. Складнощі перекладу

Лему не завжди щастило з перекладами, як зазначав сам письменник, деякі мови для цього взагалі погано підходять. Незважаючи на близькість польської і російської, в СРСР його книги страждали не тільки через цензуру, що виймала часом цілі розділи, а й через огріхи перекладачів: так, в оригіналі «Соляріс» було жіноче ім’я, а на російській стало чоловіче.

«Ігри» цієї істоти виглядають по-різному, якщо сприймати її як жінку або як чоловіка», – пишуть Прашкевич і Борисов, і з ними важко не погодитися. Адекватний переклад Лема ускладнюється тим, що, наприклад, для своїх «Казок роботів» і «Кіберіади» він синтезував особливу мову.

Поверх цієї архаїчної картини Лем щедро розкидав немислиму кількість неологізмів, що роблять текст по-барочному витонченим: «кіберсерки», «електрицар», «танкони», «мусорозданіе» – неповний список придуманих Лемом слів.

15. Абсолютна порожнеча

Знаменитий польський письменник, фантаст Станіслав Лем випустив книгу під назвою «Абсолютна порожнеча». Всі представлені в ній оповідання — це рецензії на книги, які не існують на світі, як і їх автори, яких придумала багата фантазія літератора.