Святкування Різдва у Польщі

«Серед нічної тиші розноситься голос – встаньте пастирі, Пан Бог народився! Швидше збирайтеся, поспішайте в костел привітати Пана!» Ця, напевно найвідоміша і популярна різдвяна колядка ось вже більше двох століть є незамінним атрибутом різдвяних свят в Польщі.

І, хоча сучасне життя припускає якісь трансформації в суспільстві, що безсумнівно впливає і на проведення найрізноманітніших свят, Різдво у Польщі – це те, що залишилося полякам від їх предків. Треба віддати їм належне – за багато десятиліть різдвяні обряди не тільки не викорінили, а й навпаки – не втратили своєї актуальності.

Переддень Різдва в Польщі – це найбільш урочиста і найбільш зворушлива подія року. Можна з упевненістю сказати, що такої кількості найдавніших звичаїв та обрядів, яка супроводжує Гвяздку ( «Зірочка» – так поляки називають переддень різдва) – не знайти в усьому світі, за винятком, хіба що, України.

Різдво – це не просто церковне свято. Це, в першу чергу, свято сімейне, покликане зібрати всіх родичів і близьких за одним столом, щедро заставленим традиційними стравами польської кухні. Інша назва цієї урочистої події – Вігілія (від латинського терміну «vigillia» – нічна церковна служба), яка нерозривно пов’язана з релігійністю мешканців Польщі.

Ранок 24 грудня для більшості поляків починається зі складних, але приємних клопотів. І, хоча, головну роботу з підготовки до святкової вечері виконують жінки, у чоловіків не менше занять.

Головний атрибут Різдва – ялинка. В останні роки більшість поляків віддають перевагу штучним різдвяним деревцям, які, теж потрібно прикрасити всілякою мішурою і декораціями. Ця справа, звичайно, довіряється дітворі, але чоловіки не залишаються осторонь, виконуючи роль наглядачів і помічників.

Традиційна польська ялинка прикрашається величезною кількістю яблук, волоських горіхів, загорнутих у цукеркові фантики, цукерками, різнобарвним печивом і солом’яними зірочками. Не нехтують і скляними ялинковими кулями – «бамбульками». А ось пластикові ялинкові прикраси – не в фаворі. Їх купують хіба що представники молодого покоління, та й то – лише ті, які з деяких причин не можуть приєднатися до своєї сім’ї для спільного святкування.

Жіноча половина сім’ї стирчить на кухні. Роботи у господинь – хоч греблю гати. Адже, згідно віковим традиціям, хоча і вігілійна вечеря є пісною (не передбачає наявності м’ясних страв), все ж потрібно приготувати багато всякої смакоти. Не тільки на саму Гвяздку, але і на наступні два святкових дні (коли вже можна їсти скоромне) – саме польське Різдво і день святого першомученика Стефана.

Так що доводиться мешканкам Польщі «потіти» над кухонними столами не одну годину, заваленими начинням і продуктами. Адже потрібно приготувати цілих 12 традиційних страв, наварити холодцю, спекти цілу гору печива і пляцків (різновид тортів), наварити узвару з сухофруктів. Благо – м’ясні делікатеси вже готові, оскільки їх готують (або купують) за кілька днів до Вігілії.

Знаходиться робота і для чоловіків. Адже за традицією, саме чоловікам довіряють складний і трудомісткий процес – терти мак. Скажемо відразу – ніякі сучасні блендери, кухонні комбайни не впораються з цим завданням краще, ніж примітивний макогін і макітра. А маку треба ой як багато! Адже він йде в начинку до знаменитих польських завиванців (рулетів з дріжджового тіста ), а на Підкарпатті ще й готують чудово смачну різдвяну кутю, головним інгредієнтом якої він же і є.

Мак труть на протязі декількох годин, підсипаючи незначну кількість цукрового піску, поки він не досягне консистенції суцільної маси. Дітлахи бігають по кухні, випрошуючи «лизнути макогона». Строгі тата дозволяють це робити тільки хлопчакам, а на обурення донечок на повному серйозі відповідають – не можна, чоловік лисим буде.

Ось так за турботами і роботами проходить день. Вечоріє. Пора накривати на стіл.

Стіл встановлюють біля ялинки – це обов’язково. Під нього господар будинку укладає оберемок запашного сіна, на яке кидаються сокиру, молоток і камінь для заточування коси. Втім, сіно кладеться ще на поверхню столу, під білосніжну лляну скатертину.

Різдвяний стіл у Польщі – це щось надзвичайне. Перше, що ставиться на стіл – це свічка. Запалювати її не поспішають – це зроблять, коли збереться вся родина. Окремі тарілки не ставлять – за традицією всі їдять з одного блюда. До речі – їдять тільки ложками, оскільки вилки, що володіють гострими кінчиками і ножі на вігілійному столі заборонені. Вважається, що на Гвяздку в будинок приходять всі померлі родичі, які можуть випадково поранитися об гострі ножі і виделки.

Окремо ставиться додаткова тарілка для небіжчиків, на яку господар будинку буде відкладати по пів ложки від кожної страви. Біля стільця господаря обов’язково ставиться пусте відерце – для домашньої худоби. Посуд в основному глиняний і дерев’яний – данина древнім традиціям. У кутку стола встановлюють «дідух» – невеликий сніп з різних сортів злаків, що символізує достаток і врожай.

Слід зазначити, що традиції поширюються не тільки на сервіровку столу. Якщо ви вирішите забігти до сусідки напередодні різдва, щоб позичити у неї коробок сірників або ложку солі – вам не тільки відмовлять, але і в будинок не пустять. Вважається, що давати в борг (неважливо що) на Вігілію – віддавати своє щастя. Так що, не ображайтеся, а постарайтеся запастися всім необхідним заздалегідь.

Вігілійна вечеря починається з першою зіркою. Всі члени сім’ї сідають за стіл. До речі, кількість людей, що сидять за святковим столом, має бути парною. Якщо ж вона непарна – доводиться виходити на вулицю і запрошувати в будинок першого зустрічного. До столу сідають, вбравшись в чистий, ошатний одяг. Гасять світло, господар запалює свічку і всі хором вимовляють молитву.

Господині, після читання молитви, поспішають на кухню за вкусняшками. Всі страви подаються на загальних блюдах. Перелік традиційних різдвяних страв, який може дещо видозмінюватися, залежно від регіону. Як кажуть самі поляки – «Цо не край, то звичай».

Кутя – своєрідна холодна каша. Її роблять з пшеничних зерен, що попередньо проварені, тертого маку, подрібнених волоських горіхів, родзинок і меду.

Тушкована капуста з горохом – дуже смачне традиційне блюдо. Готується з віджатої квашеної капусти, протушеної в невеликій кількості сметани або кефіру, розвареного гороху і обсмаженої цибулі.

Польський борщ – готується з попередньо відвареного червоного буряка, спецій і заправки, що складається з невеликої кількості сметани і манної крупи. Оригінальну кислинку йому додає лимонна кислота.

Грибні вушка – своєрідні пельмені з начинкою з сушених грибів. Подаються в одній тарілці з борщем.

Вареники – пояснення зайві. Втім, потрібно відзначити, що вони готуються з різною начинкою – картоплею, капустою, сиром.

Мачка – підлива до вареників з сушених грибів, обсмаженого борошна і невеликої кількості сметани.

Запечений короп або щука – без риби на Вігілію не обійтися.

Узвар – компот із сухофруктів.

Печені пироги з дріжджового тіста з начинкою з гречки і картоплі. Особливо популярні в східній частині Польщі, але зустрічаються і в інших регіонах.

Часник – хоча і не є окремо приготовленим блюдом, але все ж входить в список обов’язкових продуктів.

Голубці з тертої картоплі – надзвичайно смачне і складне в приготуванні блюдо. Готується з заздалегідь пропарених капустяних листів та начинки, що складається з сирої тертої картоплі, обсмаженого на свинячому шпику цибулі, манної крупи. Вігілійні голубці не варяться в казанку, а запікаються на деку, залиті соусом з томатної пасти і сметани.

І останнє, але, напевно, найважливіше – оплатки. Невеликі тоненькі пластинки з білого прісного тіста, якими члени сім’ї діляться перед початком вечері, ламаючи на кілька частин. По суті, оплатки – це якась подоба православної проскурки.

Всі страви подаються в строгому порядку, який, знову ж таки, може змінюватися залежно від місцевих звичаїв. Найголовніше – на вігілійному столі ви не побачите спиртних напоїв. Вони з’являться тільки під час Різдвяного обіду.

Після того, як сім’я повечеряє, починають співати колядки. Польська спадщина різдвяних пісень – надзвичайно багата. За традицією, перший колядка – «Всьруд ноцней ціші» (Серед нічної тиші). Після колядування, господар будинку дякує всім, хто зібрався за святковим столом, бажає щастя і добра. Дітлахи відправляються під стіл на сіно і там «кукурікають» – щоб курчата водилися.

Господар бере в руки сокиру і йде в садок «лякати» плодові дерева – постукує по дереву і каже «Якщо не буде врожаю – зрубаю!». Відро для худоби, в яке скидають по ложці від кожної страви, відносять в хлів і ділять між худобою. Кажуть, що якщо в святвечір рівно о 12 годині ночі увійти в хлів, то можна почути, як тварини розмовляють між собою на людській мові.

Посуд зі столу не прибирається. Все залишається для небіжчиків. Єдине – всі ложки господиня будинку збирає в один оберемок і перев’язує скрученим із сіна джгутом – щоб стадо не розбігалось.

У деяких регіонах Польщі існує традиція, за якою після вігілійної вечері вся сім’я дружною ходою відправляється на кладовище до похованих родичів. При цьому, на кожну могилу слід покласти ялинкову гілочку і печиво.

Після вечері починають ходити колядники. Як правило, це сусідські дітлахи, які співають святкові колядки під вікном, за яким мерехтить гірляндами ялинка. Дітям в подяку виносять солодощі та гроші. Заповзятливі малюки на цьому не рідко можуть заробити досить пристойно. Але на Гвяздку їх не так вже й багато – головні колядування почнуться тільки на наступний вечір, на саме Різдво.

О 12 годині ночі вся сім’я, закутавшись в теплі шуби, відправляється в костел, де правиться спеціальна нічна служба – Пастерка. У костелі вже встановлена шопка – конструкція з фігурками, що представляє собою місце народження Ісуса. «Ангельський» хор виконує колядки під акомпанемент органу, прикрашені ялинки мерехтять усіма барвами веселки. Народу – не проштовхнутися. Служба триває до світанку.