Пан Твардовський

Пан Твардовський (пол. Pan Twardowski) – герой польських народних легенд і заснованих на ній літературних творів.

Пан Твардовський

Пан Твардовський, що жив в XVI столітті, бажаючи придбати надприродні пізнання і пожити в своє задоволення, продав свою душу дияволу (на горі Кржеміонці, поблизу Кракова), після чого мав багато веселих пригод.

Коли після закінчення обумовленого терміну диявол вів Твардовського до себе, він врятувався тим, що заспівав духовну пісню, але все ж він засуджений літати в повітрі між небом і землею до дня Страшного Суду. По одному з популярних варіантів сюжету, він до цих пір перебуває на Місяці.

За іншим сюжетом диявол, згідно з підписаним договором, міг забрати душу пана Твардовського тільки в Римі, в який той повинен був приїхати по закінченню призначеного терміну.

Твардовський довгий час обманював Диявола, не відвідуючи Рим, але потім нечистий сам обдурив його, перекинувшись в друга Твардовського і запросивши його в забігайлівку під назвою “Рим”. Там лукавий і забрав душу нещасного пана.

Легенда про пана Твардовського є польською версією легенди про Фауста. Ця тема, пов’язані з сюжетом про пана Твардовського мотиви і сам образ багаторазово оброблялася і так чи інакше використовувалися польськими поетами.

Наприклад, до сюжетів про пана Твардовського сходить балада Адама Міцкевича «Пані Твардовська». До них звертався також у своєму романі Крашевський (перший переклад на російську мову 1847). Переробку балади Міцкевича представляє собою «малоросійська балада» одного з основоположників нової української літератури Гулак-Артемовського «Твардовський».

Запозичений з польської легенди персонаж Твердовський та пов’язані з ним мотиви увійшли в «Повість про Альошу Поповича, богатиря, що служив князю Володимиру» В. А. Левшина і казково-богатирську поему «Альоша Попович, богатирське піснетворіння» (1801) Н. А. Радищева.

У Москві ставилася опера А. Н. Верстовського «Пан Твардовський» (1828) з лібрето М. Н. Загоскіна. Пізніше Загоскіним була написана розповідь «Пан Твардовський» (перша публікація в «Бібліотеці для читання», 1834).