Легенда Свідвінського замку

Чудовий замок в Свідвіні, досі нависає над містечком, в давні часи належав Тевтонському Ордену. Братство лицарів саме з цього місця воювали з П’ястами і Ягеллонами, нападали на слов’янське Помор’я і обживалися скарбами.

Замок в Свідвіні

Зрозуміло, що така багата історія Свідвінского замку не була забута місцевим населенням, яке нагородило свою головну пам’ятку багатьма легендами. Одна з легенд розповідає про прекрасну свідзянку і лицаря.

Багато-багато років тому, серед тамплієрів з’явився молоденький лицар. Сентиментальний, симпатичний, романтичний. «Братні» підвалини іноді викликали у нього відверту гидливість і совість не дозволяла лицареві мовчки спостерігати за Тевтонським беззаконням. Тим більше, що його серце було підкорене красою прекрасної свідзянки.

Її ім’я загубилося в століттях, але чутки про її неповторну красу дійшли і до наших вух. Кажуть, що вона була дочкою місцевого шинкаря. Так уже повелося, що закохані не спостерігають відмінностей у віросповіданні, соціальному статусі і навіть в клятві служіння Ордену.

Одного разу лицар звернувся до магістра з проханням позбавити його від сану монаха. Мовляв – люблю, одружитися хочу. Звичайно, таке кричуще нахабство привело тевтонців в жах! Комтур докладно пояснив лицареві умови тевтонців і натякнув – ти, мовляв, скажи, як звати твою кохану, і ми приведемо її до тебе в покої. Розважайся скільки хочеш, але про весілля навіть і не мрій. Тим більше, що в замку сотні кімнаток, які приховають від сторонніх очей гріх ченця. Брати наші – не святі. Трапляється й грішать. Але така вже людська сутність.

Молодий лицар від такої заяви свого командира трохи сторопів. Я, мовляв, не грішити хочу, а поєднуватися законним шлюбом зі своєю коханою.

Конструктивного діалогу не вийшло і, в результаті, лицар був заточений у підземелля замоку в Свідвіні. А підземелля простягнулося під усім замком на неймовірній глибині. Ні людський голос, ні проблиск світла не пробирався в це підземне царство. Тільки комтур час від часу відвідував ув’язненого, питаючись про його подальші плани. Але лицар навідріз відмовлявся від «щедрої пропозиції».

Тоді з-за спини комтура виходив один з братів і починав знущатися над лицарем, не гидуючи ніякими засобами. Товсті стіни старанно ховали благання про прощення. А комтур, єхидно сміючись, придумав новий план помсти.

Жорстокий тевтонець вирішив вкрасти прекрасну свідзянку і кинути її на радість своїм братам. Може, тоді дурненький хлопчина відмовиться від своєї любові і повернеться в лоно ордена. На щастя, дізнатися про неї комтур так і не зміг, а бідний лицар незабаром помер від горя і каліцтв.

Минуло кілька років. Про лицаря всі забули. Багато чоловіків почали свататися до свідвінянки. Її краса не потьмяніла від горя, а багатий спадок єдиної дочки міг поправити не один добробут. Але прекрасна діва відмовляла потенційним женихам. Батько ж, безумно любив своє єдине чадо, не смів її неволити і примушувати до ненависного шлюбу. Нещасна красуня, не зумівши забути свого коханого, захворіла і віддала богу душу.

З тих самих пір, напередодні свята Купали, привид прекрасної свідзянки приходить в підземеллі замку. Кажуть, що якщо при зустрічі з нею назвати заповітне слово, то вона відкриє скарбницю тевтонців. Але зустріти її не просто. Нещасна красуня бродить підземними коридорами і шукає свого коханого, старанно ховаючись від цікавих очей. Тільки протяжні зітхання і шелест шовкової сукні свідчить про її присутність.