Варшавська легенда про Василіска
Це сталося давно, у Варшаві, за часів королів, коли в місті процвітало зброярне ремесло. Знаючи мистецтво місцевих зброярів, до Варшави з’їжджались лицарі з усієї країни та безліч закордонних гостей – зброї після багатьох воєн і зіткнень потрібний постійний ремонт.
Варшавська легенда про Василіска
Зброярі з Варшави не скаржилися на відсутність клієнтів і зранку до вечора ремонтували і відновлювали старі клинки, надаючи їм минулий блиск і благородство. Особливо відомою була майстерня зброяра Мартіна – ремісник і його сім’я жили в достатку, і дітям ніколи ні в чому не відмовляли.
Мартін проводив усі дні в майстерні, і його радували часті візити своїх маленьких дітей: дочки Ханки і сина Maчека. Діти в майстерні батька теж не нудьгували, а якраз навпаки – весело грались серед ремонтованої батьком зброї, дивилися на своє відображення в полірованій сталі клинків, веселий гомін наповнював майстерню, який надавав втомленому батькові гарного настрою.
Діти підростали і все частіше і частіше залишали майстерню – адже зовні стільки всього цікавого! А найцікавіше – був ярмарок. На ярмарку, як у чарівному царстві, можна знайти що завгодно – і намиста, і картинки, і гарний посуд, скатертини, серветки, тканини, іграшки, солодощі … Діти бігали між прилавками і не могли надивуватися на всякі чудеса.
Одного разу вони зустріли своїх маленьких приятелів, дівчаток і хлопчиків і захотіли пограти на лузі в околиці. Запитали дозволу у батька. Батько погодився, але наказав, щоб не йшли далеко від міста і не підходили близько до старих руїн, що стояли над Віслою на лузі, про які в народі ходило чимало недобрих чуток.
Люди розповідали про них страшні історії, що в руїнах старого будинку водяться привиди, а ще старожили Варшави розповідали, що в руїнах живе міфічний василіск – дивна істота, чи то звір, чи диявол, який народжується раз на сто років, вилупившись з півнячого яйця !
Істота ця була жахливою, голова була півняча – але величезна, з м’ясистим червоним гребенем, який спадав то по один, то по інший бік від його страшної пащі, з зміїним хвостом у кілька метрів – істота нещадно шмагає ним своїх жертв. Та найжахливішим був погляд василіска – глянувши в його очі, люди перетворювалися в камінь.
Мартін, знаючи про оповідання старих людей, строго настрого заборонив дітям підходити близько до руїн цього страшного замку, коло якого жодна бездомна собака не зупинялася, а скоріше навпаки – з вереском і гавкотом тікала подалі, куди очі дивляться. Діти обіцяли батькові, що не стануть підходити до руїн, і побігли до друзів.
Ресторан Василіск
День був сонячний, теплий, було гамірно і весело, але діти не пішли на ярмарок, а побігли по вузькій вуличці між будинками на берег річки, щоб гратись на лузі. Дівчата збирали яскраві квіти і плели вінки, хлопці розглядали рибу в чистій воді … і так вони бігли вздовж берега Вісли все далі і далі, і навіть не помітили, як місто залишилося далеко позаду, а на річку спустилися сутінки. Діти не знали, як знайти шлях додому, і раптом перед собою побачили руїни древніх стін.
Ханка і Мачек зрозуміли, що потрапили в згубне місце, про яке їх попереджав батько, тільки тоді, коли опинилися в підвалі страшного замку. На перший погляд, нічого страшного в підвалі не було, підвал як підвал, як і будь-який інший … трохи холодно і темно. Але раптом за однією з дверей почало блимати яскраве світло – кольорові вогники, та так, що діти очей не могли відірвати, побігли в сторону кольорових вогників, один з хлопчиків відкрив двері – і тут же впав, немов його блискавка вдарила. Але це був не грім, а очі страшного василіска. Діти зрозуміли небезпеку занадто пізно, і глянувши в очі монстра, перетворилися на камінь …
Ніч уже настала, а Мартін-зброяр занепокоївся про своїх дітей. Він знову і знову виходив на вулицю з майстерні, але вони все не йшли і не йшли додому. Стривожений батько відчував, що з дітьми щось сталося … А раптом Ханка і Мачек не послухалися і пішли грати прямо до страшних руїн?
Він точно знав, де шукати ці руїни, і побіг туди шукати своїх дітей. А з собою прихопив велике дзеркало, бо старі люди говорили, що василіска можна перемогти, якщо дати йому побачити своє власне відображення.
Місяць світив уже над Варшавою, коли зброяр підійшов до руїн. Мартін перехрестився і увійшов в підвал … Він не помилився, василіск тут побував … Мартін переступав через скам’янілі тіла дітей, і раптом побачив серед них своїх! Його серце завмерло, але він не міг дозволити собі заплакати.
І тут щось заворушилося попереду. Великий хвіст свиснув перед обличчям Мартіна, збивши його з ніг, але він швидко підхопився, і як тільки тварь повернула в його бік голову, виставив поперед себе дзеркало. Василіск побачив своє відображення і … сам скам’янів, злякавшись свого страшного погляду.
У цей час камені в підвалі почали рухатися, Maчек і Ханка, як ніби прокинувшись від страшного сну, побачили перед собою свого батька. Мартін швидко взяв дітей на руки і виніс з похмурого підвалу, не бажаючи, щоб вони побачили скам’яніле тіло василіска.
Так зброяр Мартін врятував своїх дітей та інших жертв Василіска і зняв прокляття з Варшави.