Люблінська унія

Люблінська унія (пол. Unia lubelska) – міжнародний договір Королівства Польського і Великого князівства Литовського, який створив унію Польщі та Литви, в результаті чого була створена найбільша в Європі держава – Річ Посполита.

Люблінська унія – Картина Яна Матейко

Унія була прийнята 28 червня і підписана на сеймі в Любліні 1 липня 1569 року, ратифікована Сигізмундом Августом 4 липня.

Передумови Люблінської унії

З часів Кревської унії більшу частину часу Польща і Велике князівство Литовське були об’єднані особистими уніями монархів з династії Ягеллонів. Однак правлячий з 1544 року Литвою і з 1548 року Польщею Сигізмунд Август не мав ні синів, ні братів, які могли б успадкувати його трон.

Тим самим з його смертю особиста унія Польського королівства і Великого князівства Литовського могла припинитися назавжди в разі, якщо Польща і Литва оберуть різних монархів. У зв’язку з цим починаючи з 1550-х років поляки неодноразово піднімали питання про укладення унії між двома державами.

У 1561 році Велике князівство було втягнуто в Ливонську війну з Московською державою, яка складалася для Литви дуже невдало. В 1562 році московські війська спустошили околиці Мстиславля, Вітебська, Орші, Шклова, Копилову і Дубровни.

15 лютого 1563 року московські війська після двотижневої облоги захопили Полоцьк, Велике князівство Литовське було змушене просити миру, проте, вимоги Москви були неприйнятними – Полоцьк і Лівонія повинні бути приєднані до Московської держави.

У 1564 році військові дії поновилися, Литві вдалося припинити просування московських військ, однак, північна Білорусь залишалася в руках Івана Грозного. У 1566-1569 роках навколо Полоцька був споруджений ряд фортець. Власних сил щоб переломити хід війни і повернути Полоцьк у Литви не було, поляки ж відмовлялися надавати військову допомогу до того моменту поки не буде вирішено питання про унію держав.

Сесії Люблінського сейму

Сейм уперше зібрався 10 січня 1569 року неподалік від польського міста Люблін, однак, на першій сесії не вдалося досягти угоди. Литовський проект унії передбачав значно більше автономії Великого князівства Литовського, ніж планували поляки. Спочатку поляки наполягали на повній інкорпорації Литви до складу Польщі. 1 березня литовська делегація на чолі з Миколою Радзівіллом Рудим покинула сейм на знак протесту проти тиску з боку поляків.

26 березня Сигізмунд Август під тиском поляків, видав універсал про приєднання до Польщі Підляського і Волинського воєводств. Дане рішення підтримала місцева шляхта, яка планувала отримати права аналогічні тим, що мала в Польщі польська шляхта. Незабаром до Польщі також приєдналося Брацлавське і Київське воєводство.

Литовці розглядали можливість почати з Польщею війну за повернення втрачених територій, проте, розуміючи те, що війна на два фронти не має перспектив і може призвести до повного знищення Великого князівства Литовського, була змушена повернутися до переговорів про унію.

Литовська делегація на чолі з Яном Ходкевичем повернулася на сейм і продовжила переговори. У підсумку литовська сторона погодилася на проект унії, запропонований краківським єпископом Філіпом Падневським (пол. Filip Padniewski), який передбачав створення федеративної держави Польщі та Литви. 28 червня 1569 року було подолано останні суперечності і 4 липня акти сейму були підписані королем в Люблінському замку.

Основні положення Люблінської унії

• Обидві держави повинні були мати одного монарха, якого обирають спільно обома народами і коронованого на короля Польщі і Великого князя Литовського в Кракові.
• Створювався загальний сейм, що збирається в Варшаві і складається з двох палат: Посольської хати і Сенату. У Посольську хату входило 120 депутатів від Корони і 48 депутатів від Литви, Сенат складався з 113 польських сенаторів і 27 литовських.
• Обидва члени союзу зобов’язувалися проводити єдину міжнародну політику.
• Обидві держави зберігали свої уряди і дворянські титули.
• Вводилася єдина валюта – золотий, який карбувався окремо в кожній державі.
• Кожен член спілки зберігав свою власну армію.
• У кожній державі зберігалася своя державна мова.
• Проголошувалася уніфікація правових систем.
• Ліквідовувалися митні кордони між Польщею і Литвою.
• Поляки отримали право купувати нерухомість на території Князівства.

Ліквідація Люблінської унії

Люблінська унія була замінена Конституцією 3 травня 1791 року, яка передбачала трансформацію Речі Посполитої на унітарну державу з королем Станіславом Августом Понятовським на чолі. Статус напів-федеральної держави був відновлений Взаємними гарантіями обох народів.

Конституція так і не вступила в повну силу і федеративна Річ Посполита проіснувала до останнього свого розділу в 1795 році.

Люблінська унія у культурі

• Картина «Люблінська унія» (1869 рік) художника Яна Матейко, на якій зображено прийняття унії.
• 26 серпня 1826 року в Любліні встановлено пам’ятник, присвячений прийняттю унії.

  

  Замок у Любліні з льоту птаха

  

  Картина Люблінська Унія у Люблінському замку

  

  Пам’ятник Люблінської унії в Любліні