Листопадове повстання 1830-1831 рр.
1795 рік в історії Польщі займає зовсім особливе місце. Це був, мабуть, найтрагічніший рік в її історії, Польща була остаточно розділена між своїми могутніми сусідами: Російською імперією Романових, Пруссією і Австрійською імперією Габсбургів.
Листопадове повстання 1830-1831 рр.
Волелюбні поляки відразу ж спробували повернути собі втрачене, скориставшись геополітичною ситуацією (переможним ходом Наполеона по Європі), цей сюжет ми з вами пам’ятаємо по тексту польського гімну. Однак, як ми пам’ятаємо, Наполеон був розбитий, а разом з ним розбиті і надії на швидке відновлення польської державності.
Для того, щоб у Польщі дозрів новий план знадобилося майже два десятиліття. Фактично повстання, що спалахнуло на польських землях, що перебувають у складі Російської імперії в самому кінці осені 1830 року, піднімали поляки, які вже дуже смутно пам’ятають вільну і незалежну Польщу. Це було нове покоління, люди, виховані на розповідях старших про колишню велич Речі Посполитої, вони вже не пам’ятали тих внутрішніх проблем, якими так багате життя Польщі кінця XVIII століття, для них та стара, незалежна Польща бачилася якимсь золотим століттям – ідеалізованому часом, коли все було добре.
Така ідеалізація старої Польщі дуже добре вписалася в загальний романтичний характер повстання. У його організаторів, здається, не було ні чіткого плану, ні уявлення шляху досягнення цілей. Ентузіастам здавалося, що варто тільки подати приклад і вся Польща повстане, і стара польська знать підтримає народ, польські воєначальники стануть на чолі повстанців і поведуть польський народ до перемоги, до вільної, справедливої та незалежної Польщі.
Повстання це було приречене на поразку? Ніхто з польських генералів, бачачи утопічність ідеї, так і не захотів ризикнути кар’єрою і очолити повстання. Юзеф Хлопицький (Józef Chłopicki), що став однією з найпомітніших фігур у керівництві повстання, бачив швидше дипломатичний, ніж військовий шлях вирішення конфлікту. Відсутність плану і авторитетного лідера, слабка організація повстання привела до того, що вже через рік, у жовтні 1831 року, Росія остаточно вирішила питання повстання.
Тим не менш, листопадове повстання (пол. Powstanie listopadowe, wojna polsko-rosyjska 1830-1831) мало і цілий ряд далекосяжних і важливих наслідків для історії Польщі.
Перш за все, саме з ходом листопадового повстання історики пов’язують появу польського біло-червоного прапора. Повсталі в ході боротьби потребували якийсь простий і зрозумілий розпізнавальний знак і для цих цілей були вперше використані біло-червоні прапори і шарфи. Походження знаків було простим – їх повстанці взяли з польського герба (білий орел на червоному тлі).
Польський прапор
Починаючи з подій 1830-1831 року цей біло-червоний символ стає національним польським символом. Хоча, справедливості заради, варто відзначити, що ряд істориків говорять про те, що біло-червоні стяги використовувалися ще при святкуванні першої річниці Конституції 3 травня, тобто ще до третього поділу Польщі. Офіційним же символом Польщі біло-червоний стяг став в 1918 році, коли поляки, нарешті, отримали таку вистраждану і довгоочікувану незалежність.
По-друге, як ми вже відзначали листопадове повстання – справа рук молодого покоління поляків, покоління, якому батьки і діди передали дух вільної Польщі, іскорку польськості, яка закономірно тліла в умовах окупації. Листопадове повстання наново розпалило цю іскру, яка отримала новий імпульс, що дозволив польському духу з новою силою полум’яніти. Саме ця сама іскра, яку підтримало листопадове повстання, спалахнула вже в наступному поколінні повстанням більш масштабним – січневим повстанням 1861-1863 рр.
По-третє, і тут полякам потрібно віддати належне, виявилося, що польський визвольний рух здатен вчитися на своїх же помилках. Негативний досвід листопадового повстання був використаний в січневому повстанні, зокрема це видно по наявності лідера, втім, не тільки.
Адам Міцкевич
Нарешті, не очевидний, але важливий наслідок листопадового повстання – це розквіт польської культури. Саме на період після 1830 припадають кращі твори Адама Міцкевича, Фредеріка Шопена, Юліуша Словацького і т.д. Після неминучого наступу на політичному поприщі на польське життя, кращі сили польського народу були спрямовані у сферу духу – в літературу, музику, живопис, які при фактичній відсутності неможливості польської політичного життя, були покликані підтримувати дух Польщі, виховувати молоде покоління. А біль викликана поразкою повстання вилилася в вірші та поему Міцкевича і шопенівські мазурки і етюди.
Листопадове повстання було програне, але, як показала історія, що воно стало черговою важливою сходинкою на шляху до вільної і незалежної Польщі.