Люблінське воєводство
Люблінське воєводство (пол. Województwo lubelskie) – воєводство, розташоване на сході Польщі. Центром і найбільшим містом є місто Люблін (355 900 жителів). Займає площу понад 25 тис. км2.
Воно охоплює не тільки історичну Люблінщину, але й фрагменти Малопольщі, Мазовії і Підляся, а також Галицької Русі (Хелм). Більшість території нинішнього Люблінського воєводства належало Польській державі ще за часів Мешко I.
Столицею воєводства є Люблін, який володіє міськими правами з 1317 року, але ще в XII столітті тут існувало велике місто, також залишилися сліди поселень, які існували тут, починаючи з VI століття.
Завантажити карту Люблінського воєводства (адміністративний поділ)
У 1569 році в місті відбувся генеральний сейм, на якому була укладена унія між Польщею та Литвою. Люблін був тоді значним торговельним і культурним центром. Потім, в результаті війн зі шведами, місто занепало.
Новий період розвитку розпочався в середині XIX століття. Під час Другої світової війни німці влаштували поблизу Любліна концтабір Майданек, в якому вбили близько 360 тисяч людей. Про трагедію говорить пам’ятник жертвам, а на території табору знаходиться нині музей.
Найбільш характерною будівлею Любліна є королівський замок з готичною каплицею св. Трійці, в якій знаходиться цінний російсько-візантійська розпис, виконана за велінням короля Владислава Ягайла. Важливим архітектурно-історичним ансамблем є Старе місто зі Старою ратушею і чудовими костелами, оточеними мальовничими будинками городян.
Інші великі центри в Люблінському воєводстві це Замосць, Хелм, Бяла-Підляска і Пулави – кожен з них має цікаву історію.
Замосць – незвичайне місто, з унікальною ренесансною забудовою, ратушею XVII століття в стилі маньєризму-бароко, ринковою площею і галерейними будинками навколо неї – був заснований гетьманом Яном Замойським у 1580 році, а збудував його архітектор Бернардо Морандо. Стара частина міста Замосць входить до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Хелм (Холм) в XIII столітті був столицею Галицької Русі, а в межах Польщі перебуває з 1366 року.
Бяла-Підляска з середини XVI століття двісті п’ятдесят років належала магнатському роду Радзивіллів; до цього періоду відноситься багато пам’яток минулого, історичних будівель, що свідчать про багатство міста. У 1628 році тут була відкрита Бяльська академія – школа, завдяки якій Бяла стала в XVII столітті важливим науковим і культурним центром Підляся.
У Пулавах відомий насамперед палац, оточений прекрасним парком. Грандіозним палацово-парковим ансамблем славиться також Козлувка, місцевість, розташована близько 40 км на північ від Любліна. Не менш цікаві палаци можна побачити в Коцка, Любартуве, Радзинь-Підляське, Реєвце.
У Звежінце крім палацу заслуговує увагу костел, оточений водою, а в Наленчув, здавна відомому курорті, – пейзажний парк Старі Лазенки.
Особливим місцем на карті Польщі є Казімєж-Дольни. Це місто незвичайного клімату і незвичайної краси. На ринковій площі стоять прекрасні ренесансні будинки городян. Над містом височіють руїни замку з готичною вежею XIV століття. Чарівне місце привернуло увагу художників, які вже давно зробили Казімєж своїм містом.
На території воєводства знаходяться храми різних віросповідань: католицькі костели, церкви, особливо в східній частині воєводства, а також синагоги, зокрема, в Щебжешині, Влодаві та Замосці. Природа цього регіону охоплена охороною шляхом утворення двох національних парків: Поліського і Розточського, а також багатьох ландшафтних парків і заповідників.