Святий Камінь у Віслянській Затоці. Легенда

Як відомо, Мешко перший охрестив Річ Посполиту в 966 році. Нам зараз складно судити про те, як цю важливу подію сприйняли жителі середньовічної Польщі. Але ми точно знаємо, що язичницький культ не тільки не зник з приходом християнства, а й настільки трансформував нову релігію, що до сих пір складно знайти грань між двома віруваннями. Тим більше, що на території Польщі залишилася велика кількість об’єктів старовинного культу.

Святий Камінь у Віслянській Затоці. Легенда

Толькмицько (пол. Tolkmicko) маленьке містечко в Вармінсько-Мазурському воєводстві, що мальовничо розкинулося на березі Віслянської Затоки. Місто, хоч і невелике, але старовинне, отримало Магдебурзьке право ще в 1296 році. У ті далекі часи на цих територіях проживало плем’я прусів – балтійських слов’ян. Релігія прусів базувалася на древніх язичницьких законах, і вони дуже довго опиралися прийняттю християнства. І, хоча пруси, як такі, вже давно не існують, все ж пам’ятки їхньої культури розкидані по всьому узбережжю польської Балтики. Одним з таких свідчень є Святий Камінь.

Святий Камінь (пол. Święty Kamień w Zalewie Wiślanym) – це великий валун, що знаходиться у водах Віслянської Затоки в тридцяти кілометрах від берега. Його діаметр становить приблизно 13,8 метрів. Колись він служив в якості жертовника і пруси-язичники приносили на ньому жертву своєму божеству. Знайти письмову інформацію про такі місця дуже просто, а ось потрапити до них, важко. Ось так і зі Святим Каменем. Якби не навігатор, то навіть невідомо, можна було б дістатися до цього дивного об’єкта чи ні.

На самому початку шляху, від Фромборка, по дорозі ще можуть зустрічатися якісь скромні покажчики, але чим ближче до затоки, тим рідше їх можна помітити. Далі автомобіль можна припаркувати біля лісництва «Злоти Вік». У лісі якраз знаходиться автостоянка. Якщо пройти далі, то можна вийти на берег Віслянської затоки. Далі пробиратися крізь зарості кропиви і ожини, ризикуючи скотитися по піщаному спуску вниз головою. Ви опинитеся на березі, і побачите перед собою той самий Святий Камінь. Повірте – це видовище варто всіх пережитих неприємностей.

Ось воно – давнє язичницьке капище! Лежить собі спокійно в тридцяти метрах від нас. Великий, спокійний, переповнений містичною енергетикою, що відчувається навіть на такій відстані.

Від Святого Каменя, віє надзвичайно сильною енергетикою, дуже позитивною. Ніякого містичного страху, з приводу того, який виникає при наближенні до проклятого Високого Каменю, не виникає. Якщо стояти босоніж на Камені, можна відчути приємне тепло, що немов ллється зсередини.

Не дивлячись на популярність цього місця, біля Каменя крутиться велика кількість риб. Можливо, їх закликає сам бог прусських рибалок?… Місцеві старожили можуть розповісти дивовижні історії про силу Святого Каменя. Мовляв, тяжкохворі, переправлені на валун, чудесним чином зцілюються, а вода, набрана біля валуна, володіє сильними антисептичними властивостями.

Легенда Святого Каменю у Віслянській Затоці

Давним-давно, в Толькмицькому лісі, недалеко від кордону Вармії і Погезанії, жив-був Велетень. Він був такий великий, що його голова досягала верхівок найвищих сосен, а коли Велетень виходив на саму середину Віслянської затоки – то вода ледве-ледве доставала його пояса.

Велетень жив в печері, яка була захована серед кущів і заростей ожини, а вхід до печери прикривався величезним валуном. На іншому березі Віслянської Затоки, на Косі, жив його брат-близнюк Гігант, і мало чим поступався Велетню. Брати дуже любили один одного і підтримували дуже дружні стосунки.

Одного разу, Велетень вирішив відремонтувати свої покої, і йому терміново потрібна була сокира, щоб зрубати пару-трійку свіжих сосен. Але сокира знаходилась у Гіганта, на іншому березі затоки. Велетень кричав, кричав, кликав брата, але той був зайнятий полюванням на оленів. Велетень розсердився, схопив валун і жбурнув його в Гіганта. Але валун вислизнув з пітної руки і приземлився в 30-метрах від берега. Правда чи вигадка невідомо, але на камені чітко видніється відбиток величезної долоні…