Слов’янські країни в ЄС: перешкода для об’єднання або шлях до нього?

20 століття стало часом прориву ідей слов’янського єднання. Чого варто тільки створення незалежних слов’янських держав і їх подальше об’єднання на чолі з СРСР у вигляді Варшавського договору.

Слов’янські країни в ЄС: перешкода для об’єднання або шлях до нього?

Сьогодні може здатися, що після краху Союзу, всі ці ідеї і прагнення були забуті. Але це далеко не так. Інтегративні процеси тривають. Цьому сприяє в тому числі Європейський союз. Відкриття кордонів між західнослов’янськими країнами так чи інакше веде до їх зближення. Тому тема єднання слов’ян взагалі і ролі ЄС у цьому процесі зокрема є актуальною.

Дорога довжиною в століття

Перед дослідниками цього питання і соціологами виникає серйозна проблема: пошук підстав, відповідно до яких можна було б вважати, що Євросоюз – це сила, здатна об’єднати слов’ян. Більшість слов’янських країн, а також країни з великою часткою слов’янського населення або вже є його членами або неминуче стануть ними через деякий час. І в Україні є сили, спраглі бачити її у складі єдиної Європи, а деякі члени ЄС, такі як Польща, готові зсередини союзу лобіювати позитивне рішення з цього питання.

Справа слов’янської інтеграції має вже досить довгу історію. В історичному процесі з’явилися кілька моделей інтеграції. Умовно можна виділити три основні.

Перша – об’єднання слов’ян під впливом іноземної сили (так, наприклад, були об’єднані серби і болгари під владою Візантії та Османської імперії чи Австро-угорська імперія);

Друга модель об’єднання слов’ян – власними силами навколо центру (наприклад Давньоруська держава, Королівство Польща, Російська Імперія );

Третя модель є об’єднанням слов’ян, де присутні виключно слов’янські народи (Югославія, Чехословаччина, Велика Моравія).

Створення країн Варшавського договору після Другої світової війни стало першим справжнім кроком до об’єднання слов’ян. Це визнається багатьма слов’янськими країнами. Однак тут існує одне «але» – марксистська ідеологія, в якій мала місце груба експлуатація ідей панславізму.

У наші дні, як вже було сказано раніше, новим інтегратором слов’ян стає Євросоюз. Ця проблема в такому ракурсі досліджується багатьма політологами, соціологами та іншими вченими. Крім своєї актуальності дана тема має достатній ступінь розробленості, тому що для вивчення впливу принципу єдиної Європи на слов’янські країни створені цілі колективи, щороку проводяться різні зустрічі і конференції. Але єдиної думки з цього питання поки немає.

«За» і «проти»

Тепер перейдемо до основних позицій щодо даної теми.

1) Вплив ЄС має позитивний характер для слов’янського єднання. Це думка підтримується владою та ЗМІ. І тут є деякі серйозні підстави. Відкриття кордонів між державами сприяють культурному обміну. І це дійсно так: існують різні культурні центри в прикордонних районах. Крім того, розвиваються економічні зв’язки. Є й інші перспективи співробітництва.

Це, безумовно, позитивні моменти.

Але відкриття кордонів призводить і до збільшення нелегальної міграції. А якщо врахувати посилення радикальних мусульманських громад у Західній Європі, то це стане проблемою і для Східної Європи. Особливо в слов’янських країнах, таких як Польща, Чехія та інших до певної міри благополучних. До того ж економічне становище Угорщини та Албанії залишає бажати кращого. «Внутрішні» міграції можливі насамперед звідти. Позиція Євросоюзу з цієї проблеми відома.

2) Вплив ЄС має негативний характер для єднання слов’ян. Це думка не підтримується владою і озвучується в основному соціологами і політологами. І тут перш за все відзначається, той факт що слов’яни можуть перестати бути слов’янами. Є реальна небезпека втратити свою культурну й національну складові. Ця обставина широко обговорюється вченими всередині країн таких як Словенія, Польща та ін

Соціалістичне минуле залишило незгладимий слід. Якщо на початку 20 століття слов’янські народи у складі Австро-Угорщини намагалися вийти з неї, то сьогодні намітилася діаметрально протилежна тенденція – бажання залишатися на ролі сателітів. Що доходить часом до абсурду. У недавньому минулому в Хорватії проходила конференція, на якій було оскаржено слов’янське походження хорватів.

На роздоріжжі

Однак перейдемо до нашого основного питання: «Слов’янські країни в ЄС: що означає це для їхнього єднання?»

Можливо, в найближчому майбутньому настане момент, коли всі слов’янські держави знову вирішать об’єднатися. Але це буде важко не тільки через протидію НАТО і США. Головною перешкодою стане Євросоюз. Бо слов’янські країни в єдиній Європі зміняться до цього часу необоротно.

У ЄС, як у всякої медалі є дві сторони. З одного – об’єднання слов’янських держав під єдиним прапором, з іншого – об’єднання під прапором чужих ідей слов’янства Європи. Однак, ЄС – це, на жаль, те єдине, що сьогодні об’єднує слов’янську Європу.