Мазурка – польський народний танець
Мазурка (пол. Mazurek) – польський народний танець, який характеризується швидким темпом і трьохдольним розміром. Ритміка мазурки своєрідна, акценти, часом різкі, часто зміщуються на другу, а іноді і на третю частку такту. Виконують танець парами.
Мазурка являла собою кульмінацію балу і обов’язково передбачала імпровізацію і чоловіче соло, дама ж, повністю підкоряючись кавалеру, рухалася плавно, своїм спокоєм як би розпалюючи його до виконання химерних фігур, наприклад, антраша.
Антраш – основний елемент мазурки – високий стрибок, під час якого треба встигнути 3 рази хлопнути ногою об ногу. Особливий шарм кавалеру надавало вміння спритно пристукнути каблуками у відомі моменти танцю.
І в цьому танці розпрямлялися характер, настрій, ментальність нації, яка формувалася в особливому середовищі – на безмежних просторах поруч з волелюбною величчю річки Вісли.
За походженням народний танець, мазурка в XVIII ст., під час правління короля Августа III, стала танцем міським і придворним. Цей народний танець, який спочатку був весільним – в подальшому став відкривати танцювальну частину всіх без винятку свят і знаменних подій.
Мазурка складається з схожого на полонез вступного розділу, виконуваного декількома парами, і череди танців з різними фігурами. На основі мазурки з’явилося безліч танців і варіацій, таких як вальс-мазурка, полька-мазурка і па-де-труа. Крім цього в XIX столітті популярні були танцювальні бальні розваги на основі цього танцю.
З часом, мазурка вважалася особливим, головним танцем на будь-якому балу. Тим більше, що після мазурки, за правилами, слідував обід і партнер по цьому танцю вів даму на вечерю, де була можливість поспілкуватися в більш близькій і невимушеній обстановці, пофліртувати або навіть освідчитися в коханні.
Хорошим тоном вважається поклонитися своєму партнерові перед початком танцю. Як правило, танець зазвичай починається з уклону кавалера, на що дама відповідає кавалеру реверансом. У танці кавалер веде даму, і всі промахи і помилки приймає на свій рахунок, якщо необхідно, то вибачається перед іншими танцюючими теж він.
Танцюючи, партнери не повинні бути занадто далеко один від одного, але і в той же час не можна притискатися один до одного. Якщо в наряді дами присутнє декольте, кавалер не повинен тримати даму за оголені частини тіла – спину і плечі.
У кінці XVIII століття мазурка стає бальним танцем у багатьох країнах Європи. Мазурка цього часу – це сплав декількох танців, риси яких взяті з мазур («mazur», від назви жителів Мазовії) і двох танців – оберек і куявяк (жителів Куявія).
Завдяки плавним і стриманим рухам, граціозним і аристократичним позуванням мазурка завоювала особливу популярність на балах польської знаті. Цей танець міг бути імпровізаційним – виконавці мазурки варіювали рухи за власним бажанням при цьому, не міняючи фігури.
У мазурці провідна роль належала кавалеру. Саме він повинен міняти темп, вибирати фігури і рухи. Дама ж повинна була граціозно летіти по залу, швидко схоплювати рухи і переходи, які їй пропонує кавалер. У мазурці немає певних фігур, тому танцюристи імпровізують – придумують рухи в ході танцю. Кавалер, що одержав згоду дами танцювати з ним, пишався цим, дозволяючи своїм суперникам милуватися завоюванням. У ці моменти рухи кавалера ставали більш рішучими, ніби вони кидають виклик залу.
Багато композиторів писали мазурку, в тому числі Ф. Ліст, який захоплювався танцем: «Виключно красиве видовище є польський бал, коли після загального кола і дефілювання всіх танцюючих, увага залу приковує одна красива пара, що вилітає на середину залу».
Дивіться також статтю Танець Мазурка
класс я такого не знав