Ядвіга Анжуйська
Ядвіга Анжуйська
(3 жовтня 1373 року – 17 липня 1399 року)
Ядвіга Анжуйська (пол. Jadwiga Andegaweńska) – королева Польщі з 16 жовтня 1384 року, з 2-18 лютого 1386 року – спільно з Владиславом II Ягайлом, дочка короля Угорщини і Польщі Людовіка I Анжуйського. 2-18 лютого 1385 року вийшла заміж за Владислава II Ягайла.
Ядвіга Анжуйська була третьою дочкою угорського короля Людовика Великого і Ельжбети Боснячки. Батько Ядвіги після смерті Казимира Великого в 1370 р., не залишив спадкоємця престолу, зійшов на польський престол, на який як онук короля Владислава Локетека – тобто син дочки Локетека Ельжбети, що вийшла за велінням батька заміж за угорця Карла Роберта з Анжуйської династії, мав найбільші права.
За задумом Людовика, польська корона повинна була перейти від нього до Марії – старшій сестрі Ядвіги, але доля розпорядилася інакше. У 1382 р. після смерті короля польська шляхта, духовенство і багаті міщани, пов’язані з королем різного роду договорами, в силу яких на престол повинна була зійти дочка Людовіка Великого, не побажали взяти майбутнього чоловіка Марії – Сигізмунда Люксембурга. Тому замість неї монархинею Польщі в 1384 р. стала Ядвіга, якій на той час не виповнилося й 10-ти років. Таким чином, з одного боку були виконані обіцянки, дані Людовику Великому, а з іншого – дотримані інтереси польської знаті.
Ядвіга увійшла в історію Польщі як єдина жінка-король. Незважаючи на те, що в повсякденній мові про Ядвігу кажуть “королева”, офіційно цей титул давався дружинам королів, причому він не був пов’язаний з правами здійснення державної влади. Ядвіга ж була повноправним королем з усіма правами та обов’язками, відповідними даному титулу.
Юна монархиня протягом двох років правила за допомогою своїх радників – представників Малопольської знаті. У цей період за активної участі самої Ядвіги в 1385 р. в Креве була укладена польсько-литовська унія. Згідно з угодою Польща і Литва повинні були об’єднатися шляхом шлюбного союзу польського короля Ядвіги і великого князя Литви Ягайлом.
Умовою укладання шлюбу було звернення Ягайломв християнство і приєднання його князівства до Польського королівства. Князь Ягайло, який отримав при хрещенні ім’я Владислав, зобов’язався також повернути втрачене Польщею Помор’я.
У 1386 р. відбулася церемонія укладення шлюбу, і з того часу подружжя зайняли загальний трон Польщі та Литви, спільно приймаючи важливі рішення. Після заміжжя Ядвіга активно брала участь у політичному житті: помирила Ягайла з його взбунтувавшимся братом Вітольдом, листувалася з окупувавшими Помор’я лицарями Тевтонського ордену, повела польське військо на Галицьку Русь.
Польська монархиня містила також власний, незалежний від чоловіка королівський двір. Володіючи прекрасною освітою і будучи глибоко релігійною, Ядвіга оточила себе вченими, як світськими, так і духовними.
Поряд з Ягайлом Ядвіга сприяла відродженню Краківського університету, що згасав, віддавши на цю мету всі свої коштовності. Також Ядвіга відома як засновниця багатьох костьолів, вівтарів, а також сприяла перекладу на польську мову творів релігійного змісту, і була власницею спеціально переписаного для неї “Флоріанського псалтиря” – одного з перших відомих історії пам’яток польської писемності.
Ядвіга померла в 1399 р. під час пологів. Їй було всього 25 років. Незважаючи на своє коротке життя, Ядвіга залишила глибокий слід у польській історії як мудра і добра правителька. І хоча блаженною Ядвіга була оголошена тільки в 1986 р., а до лику святих Папа Римський Іоанн Павло II зарахував її в 1997 р., монархиня ще за життя була особливо шанована як заступниця скривджених і знедолених.
Легенда свідчить, що в передсмертний час Ядвіги до неї звернулася фігура Христа, що стоїть на заснованому королевою бічному вівтарі в Вавельському кафедральному соборі.