Прапор Польщі

Кашуби

Кашуби (пол. Kaszubi) — етнічна група поляків, що населяє частину польського Помор’я — Кашубію. Неофіційна столиця кашубської етнічної території — місто Картузи. З великих міст найбільший відсоток людей кашубського походження проживає в Гдині. Спочатку основним заняттям більшості кашубів було рибальство, зараз більшість працюють в сфері туризму.

Кашуби

Кашуби

Кашуби — це одна з найяскравіших на сьогоднішній день етнічних груп в Польщі. Вони активно підтримують між собою свої традиції: у кашубів є навіть власний гімн і герб. А кашубська мова — єдина в Польщі, яка офіційно вважається регіональною мовою.


Валигора і Вирвидуб. Легенда про братів, які врятували королівство

Вирвидуб і Валигора (пол. Waligóra i Wyrwidąb) були двома легендарними братами близнюками, які багато століть назад врятували королівство від Дракона…

Валигора і Вирвидуб

Валигора і Вирвидуб

Багато років тому дружина одного мисливця пішла в ліс, щоб зібрати трохи ягід. Під час прогулянки вона трохи втомилася, а тому вирішила відпочити. А в цей час якраз підійшов час їй народити. Поруч не було нікого, хто міг би їй допомогти, і в підсумку після пологів жінка померла. А на світ встигли з’явитися двоє близнюків-хлопчиків, які, без матері, почали голосно плакати.

Історія польської мови

Польська мова (пол. język polski) — одна із західнослов’янських мов індоєвропейської мовної сім’ї. Володіють польською мовою приблизно 50 мільйонів чоловік, вона є державною мовою Польщі, а також однією з 24 офіційних мов Європейського Союзу. Більшість носіїв живе в США, Латинській Америці, Австралії, Англії, Франції, Німеччині, в країнах колишнього СРСР — в Литві, Росії, Україні, Казахстані, Білорусі. Літературна мова формується на базі великопольських, малопольських і мазовецьких говорів.

Гнєзненська булла

Гнєзненська булла

Дописемний період розвитку польської мови починається з моменту її виділення з групи західнослов’янських мов і триває до 1136 року. Історію писемної польської мови лінгвісти ділять на наступні періоди:

Люблінський замок

Люблінський замок (пол. Zamek w Lublinie) — оборонний і палацовий архітектурний комплекс в польському місті Люблін. Велична резиденція збудована близько 1520 року королем Сигізмундом I. В 1569 році тут була підписана і ратифікована Люблінська унія. Згодом комплекс кілька разів перебудовувався, поки не придбав нинішній неоготичний вигляд.

Люблінський замок

Люблінський замок

Символом Любліна, вже досить давно, вважається фасад Люблінського замку, який стоїть в центрі міста, на невеликому пагорбі. Саме його можна бачити на більшості листівок і буклетів з люблінською тематикою. Однак, сучасний міський замок зберігає в собі деякі таємниці, про які, більшість гостей міста дізнаються тільки під час екскурсії по цій величній споруді, побудованій в неоготичному стилі.

Будинок Коперника в Торуні

Серед польських міст особливе місце займає Торунь — місто, яке здавна вважається одним з найважливіших освітніх і наукових центрів Центральної Європи. При цьому, доля міста нерозривно пов’язана з ім’ям видатного польського вченого епохи Відродження, фізика та астронома, Миколая Коперника. Саме в Торуні знаходиться будинок, в якому народився цей символ польської науки.

Будинок Коперника в Торуні

Будинок Коперника в Торуні

У Старому місті Торуні знаходиться вулиця Коперника, яка в давнину носила ім’я Святої Анни. Туристи, які відвідують місто, ніколи не обходять її своєю увагою. Адже саме тут, під номерами 17 і 15 знаходиться будинок, у якому народився великий польський учений, про якого говорять, що він «зупинив Сонце і розкрутив Землю».