Жешувський замок
Жешувський замок (пол. Zamek w Rzeszowie) – одна з головних визначних пам’яток Жешува, побудований в 1902-1906 роках на місці стародавнього замку Любомирських.
Перша оборонна споруда стояла на цьому ж місці, і побудована була ймовірно, в XVI столітті. Пізніше, в кінці XVI століття, ця споруда була укріплена будинок-садиба Миколи Спитек Лігежа. У 1620 році споруда являла собою зразок оборонно-палацової споруди. З 1637 року замок належав родині Любомирських.
У 1820 році комплекс був перебудований австрійськими властями і адаптований для судових і тюремних цілей. Його руйнування на початку XX століття було пов’язане з старим станом конструкції замку. У первинному вигляді збереглися тільки ворота вежі та башточки бастіонів. В середині замкових стін розташований літній палац Любомирських у Жешуві.
На двох берегах Вислок розкинулася столиця воєводства – місто Жешув, засноване королем Польщі Казимиром III ще в середині XIV століття. Величну пам’ять про себе залишили землевласники Любомирські, під владою яких місто і навколишні території перебували довгий час. Замок Любомирських є однією з найважливіших пам’яток Жешува.
Спочатку високі насипи і стіни замку зводилися як фортифікаційні споруди і призначалися виключно для захисту міської знаті. Перебудова замку датується початком XVII століття. Саме тоді він і придбав характерні риси бароко. В цей період було проведено підвищення «обороноздатності» замку – передбачені місця розташування артилерії на замкових стінах.
Саме завдяки подібній реконструкції Жешувський замок встояв під час атак татарських військ, захисники замку не дозволили їм перейти Вислок. У володіння до Любомирським замок потрапив тільки в другій чверті XVII століття, коли дочка його засновника вийшла заміж за гетьмана Любомирського.
Друга половина XVII століття принесла Жешувському замку гіркоту поразок. Його взяли штурмом шведські війська, потім окупували війська польського короля, серйозні руйнування були нанесені загонами козаків. Замок втратив свою зовнішню велич і неприступність, він потребував серйозної реконструкції та зміцнення, що й було розпочато в кінці того ж XVII століття.
В ході реконструкції стіни замку придбали небувалу міць, на території замку відбулися серйозні зміни і перебудови, талановитими інженерами була створена ціла система таємних ходів, про існування яких стало відомо тільки в кінці минулого століття.
Десять років зайняла повна реконструкція Жешувського замку, і буквально відразу ж після її закінчення робота будівельників була «перевірена на міцність» шведськими, саксонськими, російськими та польськими військами. Після Північної Війни замок знову потребував перебудови, за якою в цей раз пильно спостерігав сам Август Сильний. Вів реконструкцію генерал Єжи Любомирський.
У подальшій долі замку були пожежі і руйнування, облоги і нові перебудови, які повністю змінили зовнішній вигляд замку. Сучасний вигляд він придбав на початку минулого століття, при цьому архітектори намагалися з максимальною точністю відтворити той зовнішній вигляд і конструкцію фортифікаційної споруди, які зберегли історичні документи. До 1981 року в Жешувському замку розташовувалася в’язниця.
Саксонський вплив в архітектурі Жешувського замка визначається смаками Любомирських, які запрошували кращих майстрів, що працюють в цьому стилі. На сьогоднішній день Жешув визнаний другим після Варшави центром саксонського мистецтва. Заснований в XIV столітті музей Жешувської землі гідний відвідування не менше, ніж сам замок.