Статут Болеслава Кривоустого (пол. Statut Bolesława Krzywoustego) — політичний заповіт польського князя Болеслава Кривоустого, в якому він встановив порядок розділу польських земель між своїми синами і старшинство між ними.

Умови статуту Болеслава Кривоустого

Статут, написаний приблизно в 1115-1118 роках, поділяв Польщу на п’ять уділів:

• Сеньйоріальна доля (або Краківське князівство) складалась з західної Малопольщі, східної Великопольщі, західної Куявії і серадзського князівства; також до складу цього спадку згодом повинні були увійти землі навколо Ленчиці, передані в довічне володіння вдові Болеслава Соломії Бергській. Главою сеньйоріального спадку повинен був стати старший син Болеслава — Владислав II.
• Сілезька доля (або Князівство Сілезія) займала Сілезію. Її також отримав Владислав.
• Мазовецька доля (або Мазовецьке князівство) займала Мазовію і східну Куявію. Її отримав Болеслав IV Кучерявий.
• Великопольська доля (або Великопольське князівство) займала західну частину Великої Польщі, що залишилася. Її отримав Мешко III.
• Сандомирська доля (або Сандомирське князівство) займала східну частину Малопольських земель, сконцентровану навколо Сандомира. Її отримав Генріх.

Наймолодший син Казимир II в заповіті згаданий не був.

Згідно з умовами Статуту, сеньйоріальною долею повинен володіти старший в роду, він є неподільним, його власник є старшим над усіма іншими, і саме йому приносять васальну клятву князі.

Після смерті Болеслава в 1138 році став главою сеньйоріального спадку Владислав II і спробував збільшити свою владу, але все, що йому вдалося — це повернути у 1144 році Ленчицьку землю. У результаті невдалої боротьби з братами Владислав у 1146 році був вигнаний з Польщі; лише в 1163 році завдяки втручанню імператора Фрідріха Барбаросси синам Владислава була повернена Сілезія, однак сеньйоріальна доля перейшла до Болеслава IV. Після цього почався двохсотлітній період феодальної роздробленості Польщі.