Поділи Польщі
Поділи Польщі – це ліквідація Польсько-Литовської держави (Речі Посполитої) наприкінці 18 ст. шляхом поділу його земель між Росією, Австрією і Пруссією. У 18 ст. Річ Посполита переживала економічний і політичний занепад. Її роздирала боротьба партій, якій сприяв застарілий державний лад: виборність і обмеженість королівської влади, право liberum veto, коли будь-який член сейму (вищого представницького органу управління) міг заблокувати прийняття рішення, підтриманого більшістю.
Три поділи союзу Польщі й Литви на одній карті
Сусідні держави – Росія, Австрія, Пруссія – все частіше втручалися в її внутрішні справи: виступаючи в ролі захисників польської конституції, вони перешкоджали політичним реформам, спрямованим на зміцнення монархічної системи, вони також вимагали врегулювання дисидентського питання – надання православному і лютеранському населенню Речі Посполитої тих же прав, що й населенню католицьким.
Перший поділ Польщі
Перший поділ Польщі (1772). У 1764 Росія ввела свої війська до Польщі і змусила конвокаційний сейм визнати рівноправність дисидентів і відмовитися від планів скасування liberum veto. У 1768 за підтримки католицьких держав Австрії та Франції частина магнатів і шляхти утворила в Барі (Поділля) на чолі з кам’янецьким єпископом А.-С. Красінський конфедерацію (збройний союз) проти Росії та її ставленика короля Станіслава Августа Понятовського (1764-1795); метою її був захист католицької релігії і польської конституції.
Під тиском російського посланника М. В. Рєпніна польський сенат звернувся за допомогою до Катерини II. Російські війська вступили до Польщі та в ході кампаній 1768-1772 завдали ряд поразок армії конфедератів.
За пропозицією Австрії і Пруссії, що побоювалися захоплення Росією всіх польсько-литовських земель, 17 лютого 1772 був здійснений Перший розділ Речі Посполитої, в результаті якого вона позбулася ряду важливих прикордонних територій: до Росії відійшли Південна Ліфляндія з Дінабургом, східна Білорусія з Полоцьком, Вітебськом і Могильовом і східна частина Чорної Русі (правобережжя Західної Двіни і лівобережжя Березини); до Пруссії – Західна Пруссія (Польське Помор’я) без Гданська і Торуня і невелика частина Куявії і Великої Польщі (округ р. Нетце); до Австрії – велика частина Червоної Русі з Львовом і Галичем і південна частина Малої Польщі (Західна Україна). Розділ був схвалений сеймом 1773.
Другий поділ Польщі
Другий поділ Польщі (1792). Події 1768-1772 призвели до зростання патріотичних настроїв у польському суспільстві, які особливо посилилися після початку революції у Франції (1789). Партія «патріотів» на чолі з Т. Костюшка, І. Потоцьким і Г. Коллонтай домоглася створення Постійної ради, який замінив дискредитував себе сенат, реформування законодавства та податкової системи.
На чотирирічному сеймі (1788-1792) «патріоти» здобули перемогу над проросійської «гетьманської» партією; Катерина II, зайнята війною з Османською імперією, не могла надати дієву допомогу своїм прихильникам. 3 травня 1791 сейм схвалив нову конституцію, яка розширила повноваження короля, закріпила престол за Саксонським будинком, заборонила створювати конфедерації, ліквідувала автономію Литви, скасувала liberum veto і затвердила принцип прийняття сеймових рішень за принципом більшості. Політичну реформу підтримали Пруссія, Швеція і Великобританія, які прагнули не допустити надмірного посилення Росії.
18 травня 1792, після закінчення російсько-турецької війни, Катерина II виступила з протестом проти нової конституції і закликала поляків до громадянської непокори. У той же день її війська вторглися до Польщі, а прихильники Росії на чолі з Ф. Потоцьким і Ф. К. Браницьким утворили Торговицька конфедерацію і оголосили всі рішення Чотирирічного сейму недійсними.
Надії «патріотів» на Пруссію не виправдалися: прусський уряд вступив у переговори з Катериною II про новий розділ польських земель. У липні 1792 король Станіслав Август приєднався до Конфедерації і видав указ про розпуск своєї армії. Російські війська розбили литовське ополчення і зайняли Варшаву.
13 січня 1793 Росія і Пруссія підписали таємну угоду про Другий поділ Речі Посполитої, його умови були оголошені полякам 27 березня в волинському містечку Полонному: Росія отримала Західну Білорусію з Мінськом, центральну частину Чорної Русі, Східне Полісся з Пінському, Правобережну Україну з Житомиром, Східну Волинь і більшу частину Поділля з Кам’янцем і Брацлавом; Пруссія – Велику Польщу з Гнєзно та Познанню, Куявію, Торунь і Гданськ. Розділ був схвалений Німим сеймом у Гродно влітку 1793, який також прийняв рішення про редукції (скорочення) польських збройних сил до 15 тис. Територія Речі Посполитої скоротилася вдвічі.
Третій поділ Польщі
Третій поділ Польщі та ліквідація незалежного Польсько-Литовської держави (1795). У результаті Другого розділу країна потрапила в повну залежність від Росії. У Варшаві та ряді інших польських міст були поставлені російські гарнізони. Політичну владу узурпували лідери Тарговицької конфедерації. Вожді «патріотів» бігли у Дрезден і стали готувати виступ, сподіваючись на допомогу революційній Франції.
У березні 1794 на південно-заході Польщі спалахнуло повстання, очолене Т. Костюшка та генералом А. І. Мадалінскім. 16 березня в Кракові Т. Костюшко був проголошений диктатором. Жителі Варшави і Вільно (суч. Вільнюс) вигнали російські гарнізони.
Прагнучи забезпечити широку народну підтримку національного руху, Т. Костюшко видав 7 травня Поланецький універсал (указ), що скасував особисту залежність селянства і значно полегшив їх повинності. Однак сили виявилися надто нерівними. У травні до Польщі вторглися пруссаки, потім австрійці.
Наприкінці весни – влітку 1794 повсталим вдавалося успішно стримувати інтервентів, проте у вересні, після того як на чолі російської армії встав енергійний А. В. Суворов, ситуація змінилася не на їх користь. 10 жовтня царські війська розгромили поляків при Мацеєвицями; Т. Костюшка потрапив у полон, 5 листопада О. В. Суворов примусив до капітуляції Варшави; повстання було придушене.
У 1795 Росія, Австрія і Пруссія здійснили Третій, остаточний, поділ Речі Посполитої: до Росії відійшли Курляндія і Семігалія з Мітаві та Лібави (сучасна Південна Латвія), Литва з Вільно і Гродно, західна частина Чорної Русі, Західне Полісся з Брестом і Західна Волинь з Луцьком; до Пруссії – основна частина Підляшшя та Мазовії з Варшавою; до Австрії – Південна Мазовія, Південне Підляшшя та північна частина Малої Польщі з Краковом і Люблиним (Західна Галичина). Станіслав Август Понятовський зрікся престолу. Польсько-Литовська держава припинило своє існування.
В історичній науці часом виділяють також Четвертий і П’ятий поділи Польщі.
Четвертий поділ Польщі
Четвертий поділ Польщі (1815). У 1807, розгромивши Пруссію і уклавши Тильзитский мир з Росією, Наполеон утворив з відібраних у Пруссії польських земель велике герцогство Варшавське на чолі з саксонським курфюрстом; в 1809, здобувши перемогу над Австрією, він включив до складу великого герцогства Західну Галичину.
Після падіння наполеонівської імперії на Віденському конгресі 1814-1815 було проведено Четвертий розділ (точніше – переділ) Польщі: Росія отримала землі, що відійшли до Австрії і Пруссії в результаті Третього поділу (Мазовія, Підляшшя, північна частина Малої Польщі та Червоної Русі), за винятком Кракова, оголошеного вільним містом, а також Куявію і основну частину Великої Польщі; Пруссія були повернуті Польське Помор’я і західна частина Великої Польщі з Познанню, Австрії – південна частина Малої Польщі і велика частина Червоної Русі. У 1846 Австрія за згодою Росії і Пруссії анексувала Краков.
Пятий поділ Польщі
Пятий поділ Польщі (1939). У результаті падіння монархії в Росії і поразки Німеччини у Першій світової війни в 1918 було реставровано незалежну Польську державу в складі споконвічних польських земель, Галичини, Правобережної України і Західної Білорусії; Гданськ (Данциг) отримав статус вільного міста.
23 серпня 1939 нацистська Німеччина і СРСР підписали секретний договір про новий поділ Польщі (пакт Молотова – Ріббентропа), який був реалізований з початком Другої світової війни у вересні 1939: Німеччина окупувала землі на захід, а СРСР на схід від річок Буг і Сян.
Після закінчення Другої світової війни Польська держава було знову відновлено: згідно з рішеннями Потсдамської конференції (липень-серпень 1945) і радянсько-польському договором від 16 серпня 1945 до неї були приєднані німецькі землі на схід від Одеру – Західна Пруссія, Сілезія, Східна Померанія і Східний Бранденбург; в той же час за СРСР збереглися майже всі анексовані в 1939 території, за винятком повернутих Польщі Білостоцького округу (Підляшшя) та невеликого району на правому березі р.Сан.