Петля Боришинська
Меджижецький укріп район (нім. Festungsfront Oder Warthe Bogen – FF OWB) є єдиним фортифікаційним об’єктом в Європі такого розміру. Тут об’єднані всі досягнення фортифікаційних будов 30 років XX століття.
Будівлі Меджижецького укріп району це приклад особливої мілітаристської архітектури, що випливає з їх особливого характеру, конструктивним рішенням, унікальності броні, а також у майстерному використанні місцевого ландшафту.
Найціннішою ланкою цього укріп району є центральна частина з підземними тунелями та комунікаціями, довжина яких більше 30км. У наші дні Мезеріцький укріп район є головним туристичним об’єктом Любуського Воєводства.
Для ознайомлення з будовами Меджижецького укріп району для туристів відкрита траса Петля Боришинська (пол. Pętla Boryszyńska), яка знаходиться неподалік від селища Боришин (між Познанню і Берліном).
За однією з версій, сюди по підземних шляхах прибував з Берліна Гітлер, щоб звідси вирушити – вже наземним шляхом – в польову ставку під Растенбургом – «Вольфшанце». У цьому є своя логіка: підземний шлях з Берліна дозволяв скритно залишати рейхсканцелярію. Та й до «Вовчого лігва» звідси всього лише кілька годин їзди на машині.
Місце було обрано з двох причин. По-перше, це був стратегічний напрямок Москва – Варшава – Берлін. Тут проходили дві дороги, що йдуть на Берлін.
У 1928 році починаються перші роботи на Східному валу. Але в силу того, що Німеччина пов’язана Версальським договором, обмежуючим будівництво фортець. За цим перші роботи з укріплення передньої лінії OWB (Східного валу) перші позиції мали міцність класу Б.
З приходом до влади Гітлера в 1933 році, розпочався другий етап будівництва. На цьому етапі все ще будувалися зміцнення класу Б, хоча в планах виношувалися ідеї будівництва укріплень клас А. Третім етапом будівництва, можна вважати 1936-38 року, коли Гітлер відмовився виконувати умови Версальського договору, що накладають обмеження на переозброєнні Німеччини. Тоді було створено 2/3 споруд на Східному та Померанському валах.
Але насправді, побудовано не більше однієї третини від запланованого за проектом 1936 року. За первинним проектом планувалося поставити 27 бункерів класу “А”, 37 бункерів класу “Б”, 5 в’їздів в комплекс. Але в 1938 році стала стрімко змінюватися військово – політична ситуація навколо Німеччини. І роботи з будівництва Східного валу почали затухати.
Але 23 серпня 1939 року СРСР підписав пакт про ненапад з Німеччиною. І гостра потреба в серйозній фортифікації відпала. У результаті ми маємо 21 ДОТ класу “Б”, не маємо жодного доту класу “А”, і маємо всього один в’їзд в комплекс.
Достеменно відомо, що Гітлер щонайменше двічі побував у цьому підземному залізобетонному царстві, закодованому під назвою “RL” – Regenwurmlager – “Табір дощового хробака”. Під час його першого візиту, йому показали кілька готових дотів, і описали в план будівництва всього укріп району. Гітлеру план надзвичайно сподобався, і він виділив потрібні кошти. За різними джерелами це 600-900 мільйонів рейхсмарок.
Під час другого візиту Гітлера в “Табір дощового хробака” його погляду відкрилася цікава картина. З одного боку – відмінно продуманий укріп район, з кілометрами підземель, з усім життєзабезпеченням для автономного проживання кількох тисяч осіб. Величезна кількість дотів, канали, кілометри протитанкових “Зубів дракона”, розвідні мости і греблі. Все продумано і виконано для того, щоб зупинити і знищити наступаючі сили противника. З іншого боку Сотні мільйонів витрачених марок на укріп район, який можна було знищити кількома потужними знаряддями. Розстрілявши всі входи в підземні комунікації. І замкнувши весь гарнізон всередині.
З цього відвідування були зроблені відповідні організаційні висновки. Вирішено було поставити в терміновому порядку, принаймні, кілька бункерів класу А з крупнокаліберними снарядами. Для того щоб розстрілювати противника на більшій відстані, не доводячи бою на дистанції коли ДОТи піддавалися б серйозній небезпеці. А існуючі ДОТи класу Б, були б на підхваті, прикриваючи великі і знищуючи живу силу противника.
За попереднім планом Бункерів класу А, мало бути не менше 20. Але в силу якихось причин (найімовірніше щоб вразити уяву фюрера), будувати стали бункери класу Б. Після “розгону” який їм влаштував Гітлер під час свого відвідування, почалися в спішному порядку будуватися, і споруди класу А. Перших два вирішено було поставити на півдні, над вокзалом “Nord”. На картах воно має позначення А1, А2, А3. І в центральній частині Над вокзалом “Yorck” на картах воно носить позначення A8W (West) і A8О (Ost). Але остаточно це рішення не було реалізовано. Коли в 1945 році у цих укріпленнях виникла реальна необхідність, німцям вже було не до того, щоб займається серйозним будівництвом. І як наслідок того, Regenwurmlager був взятий за два дні.
Цей об’єкт відкритий для відвідувачів від 10:00 до 18:00.
Пропонуються дві траси – стандартна траса на 1,5 h, а також довга траса на 2,5 h. Також за попереднім замовленням можливо організувати індивідуальну трасу. Кожній групі обов’язковий гід.