Блакитна карта
Блакитна карта або синя карта (пол. Niebieska karta) – посвідчення особи, що підтверджує наявність посвідки на проживання і права на працевлаштування на території більшості країн ЄС у громадян інших країн. Проект був представлений Президентом Європейської Комісії Мануелем Баррозу. 23 жовтня 2007 Директива 2009/50/ЕС про введення блакитної карти була остаточно прийнята Євросоюзом 25 травня 2009.
Про запропонований проект
Подібна ідентифікаційна карта без права надання громадянства була запропонована головою Європейської комісії Мануелем Баррозу на прес-конференції 23 жовтня 2007 року в місті Страсбурзі, Франція за аналогією із зеленою картою (грінкарти), вже використовується в США для подібних цілей.
Запропонований для карти колір – синій або блакитний – за кольором прапора ЄС. За планом, «блакитна карта» повинна буде задовольнити потреби ЄС у кваліфікованій робочій силі, хоча три країни – Ірландія, Данія і Великобританія від участі в проекті відмовилися.
Проектована блакитна карта, представлена Єврокомісією, пропонує стандартну процедуру подачі робочого заяви для осіб, які не є громадянами ЄС. Згідно з проектом, документ буде дійсний протягом двох років, але може бути продовжений.
Тим особам, які отримають «блакитну карту», буде надана певна група прав, таких, наприклад, як право на возз’єднання з сім’єю. Запропонований проект також стимулює пересування згаданих громадян за ЄС між країнами-членами проекту.
Запропонований проект був представлений Президентом Європейської Комісії Мануелем Баррозу 23 жовтня 2007 на прес-конференції, спільно з Комісаром у справах Юстиції, свободи та безпеки Франко Фраттіні.
Баррозу мотивував свою пропозицію браком в ЄС кваліфікованих робітничих кадрів, складністю для осіб-представників країн «Третього світу» в пересуванні між країнами ЄС, проблематикою конфліктуючих між собою законодавств країн ЄС в області в’їзду іммігрантів і «розбіжністю в правах» між громадянами ЄС та легальними іммігрантами.
Як отримати “блакитну карту»
Щоб отримати Європейську блакитну карту будь-який громадянин третьої країни може звернутися до консульства країн ЄС з клопотанням та надати для цього звичайний набір документів для отримання національної довгострокової візи типу D, а також наступні документи:
- дійсний трудовий контракт або пропозицію висококваліфікованої роботи на термін не менше 1 року у відповідній країні-члені Євросоюзу;
- дійсний документ, що засвідчує особу, на підставі якого громадянин може здійснювати поїздки закордон;
- клопотання про надання візи або віза;
- наявність посвідки на проживання в повному порядку і належній формі або національна довгострокова віза;
- договір про медичне страхування.
Також в трудовому договорі повинен бути вказаний річний обсяг номінальної зарплати, який дорівнює або вище 1,5 (в деяких випадках – 1,2) середнього річного обсягу заробітної плати у даній країні ЄС.
Клопотання про видачу EU Blue Card необхідно направити безпосередньо до місцевого департаменту з праці та міграції (в різних державах це різні органи). Термін розгляду не повинен перевищувати 90 днів.
Права громадян, які отримали EU Blue Card
Отримав «блакитну карту» громадянин володіє рівними правами з жителями країни, яка її видала, у наступному:
- умовах праці, у тому числі вимоги щодо зарплат і звільнення, а також здоров’я та безпеки на робочому місці;
- свободу об’єднання, прийому або вступу в організацію працівників чи роботодавців або будь-яку іншу професійну організацію, включаючи всі переваги, що випливають з цього, без шкоди національним положенням в області громадського порядку та громадської безпеки;
- освіті та професійному навчанні;
- визнання дипломів, сертифікатів та інших професійних кваліфікацій згідно місцевим національним процедурам;
- виплаті в разі переїзду в третю країну накопичень законного пенсійного забезпечення по старості, за ставкою, яка застосовується згідно з національним законодавством країни ЄС – боржника або держав-членів – боржників;
- доступі до товарів і послуг, а також їх придбанні, включаючи житло, а також інформаційні та консультаційні послуги, пропоновані службами зайнятості;
- вільне пересування по всій території конкретної країни ЄС у межах, передбачених її законодавством.
Директива 2009/50/ЕС передбачає, що в перші два роки законної роботи в конкретній країні-члені ЄС володар «блакитної карти» обмежений у доступі до ринку праці. Після закінчення цього терміну країна може надавати зацікавленим особам рівність у правах з місцевими жителями щодо доступу до висококваліфікованої роботи.
Крім того, протягом перших 24 місяців роботи по «блакитній карті» для зміни роботодавця буде потрібно попередній дозвіл у письмовій формі з боку компетентних органів держави-члена ЄС.
У порівнянні з іншими законними іммігрантами в Європейському Союзі, для володарів EU Blue Card передбачено спрощений порядок реалізації деяких прав, регульованих іншими джерелами законодавства ЄС, а саме:
право забезпечувати переїзд та спільне проживання в державах ЄС членів своєї сім’ї;
право після закінчення 5 років законного проживання отримати статус «довгострокового резидента ЄС», який дає громадянам третіх країн ще більш широкі можливості роботи і проживання.
Особливо треба відзначити питання розірвання трудового контракту. Якщо таке трапиться, а нових пропозицій по роботі у мігранта не буде, то він повинен буде залишити країну ЄС протягом 1-2 місяців.
Якщо володар «блакитної карти» захоче повернутися на батьківщину, то термін її дії збережеться ще протягом п’яти років. Однак, щоб знову приїхати в країну, йому необхідно буде укласти новий контракт.