Лодзь

Лодзь (пол. Łódź, дослівно – «човен») – третє за величиною місто Польщі. Розташоване в центрі країни, в 120 кілометрах на північний захід від Варшави і є центром польської текстильної і електронної промисловості. Заснований у XIII столітті, статус міста з 1423 року.

Лодзь – центр і найбільше місто Лодзького воєводства. Населення міста складає 770 тисяч чоловік і поступово скорочується (1988 рік – 854 тис.). Ще в 1990-х роках Лодзь був другим за чисельністю населення містом Польщі після Варшави, проте в 2000-ні роки поступився місцем Кракову.

У 1940-1944 роках Лодзь носив ім’я Ліцманштадт на честь німецького генерала Першої світової війни Карла Ліцмана. З 1940 по 1944 рік у місті знаходилося одне з найбільших єврейських гетто.

Історія

1332 – Лодзь вперше згадується в документі, що віддає село Lodzia (лат.) єпископам Влоцлавек. 29 липня 1423 за наказом короля Владислава Ягелло Лодзь отримав міські права.

1820 рік – 20 вересня указом великого князя намісника Царства Польського Лодзь був оголошений фабричним містом, в 1821 році був заснований суконний посад Нове Място, продовженням якого в 1824 році з’явився ткацький посад Човен.

1865 рік – 30 липня місцева влада отримала дозвіл прокласти залізницю, що сполучає Лодзь і Колюшкі, яка була пущена в експлуатацію 19 вересня 1865! Пасажирські поїзди почали регулярно курсувати з 01 червня 1866 року.

1888 – 6 жовтня в будівлі готелю «Вікторія» на вул. Пьотрковській 67 був заснований перший в Лодзі професійний театр. Зараз тут знаходиться сучасний кінотеатр «Полонія».

1898 рік – 24 грудня в 13 годині в Лодзі пущений перший в Царстві Польському електричний трамвай.

1899 рік – 3 листопада в Лодзі, за адресою вул. Всходні 19, оселився Юзеф Пілсудський з дружиною. Тут Пілсудський видавав газету «Робітник» – орган підпільної Польської Соціалістичної Партії. Вночі 22 лютого 1900 Пілсудський був заарештований царською поліцією і знаходився в тюремному ув’язненні на вул. Гданській 13. У грудні 1938 року тут було створено меморіальний музей-квартира Ю. Пілсудського.

1903 рік – 20 серпня в Лодзі було створено Польське Театральне Товариство, перша в Польщі організація що займається театрально-просвітницькою діяльністю.

1905 рік – 17 травня відкрита перша в Польщі дитяча лікарня ім. Анни Марії (на згадку про померлу внучку найбільшого Лодзинського фабриканта Карла В. Шейблера). У 1951 році вона була перейменована в лікарню ім. Януша Корчака.

1908 рік – в Лодзі, на ал. Костюшко 14 продовжує діяти найбільший у Польщі банк (зал площею 1100 м2!). Цінителів архітектури не залишать байдужими оформлення в стилі модерн (сецессион), стилізовані вітражі та меблі. Будівля реставрована і знаходиться в чудовому стані.

1919 рік – створено лодзинське воєводство, а його першим воєводою був Антоні Каменських.

1936 рік – 26 травня був створений Гурток друзів Лодзя, який відновив свою діяльність у 1959 році (27 листопада) і був перейменований в Товариство друзів Лодзя. Коло його діяльності досить широкий: це і просвітницька робота, і історико-краєзнавча діяльність, організація культурних заходів та конкурсів, видавнича робота, захист історико-архітектурних цінностей та ін. Головний відділ ОДЛ розташований за адресою пл. Вольності 2.

1948 рік – 18 жовтня відбулося урочисте відкриття Вищої школи кінематографії, телебачення і театру за участю її перших абітурієнтів. Це всесвітньо відомий вищий навчальний заклад розташований у палаці Оскара Кона на вул. Тарговій. Особливою гордістю школи є її прославлені випускники: Анджей Вайда, Роман Поланскі, Анджей Мунк, Єжи Сколімовський, Кшиштоф Кесльовський, Кшиштоф Зануссі та ін.

Визначні пам’ятки

Вулиця Пьотрковська

Нинішня вулиця Пьотрковська проходить по лінії колишнього Пьотрковського тракту, який у XIX столітті був свідком бурхливого розвитку міста. Вулиця Пьотрковська – це головна вулиця міста, життя на ній б’є ключем з ранку до пізньої ночі. Вона тягнеться від восьмикутної Площі Свободи (Пляц Вольності), яка раніше носила назву ринкової площі Нового Міста (Нове Място). Найдовша в Польщі пішохідна зона поцяткована магазинами, барами та ресторанами (яких тут понад сто), а влітку ще й вуличними кафе. Крім того, по бульвару можна покататися на велорикші або ретро-трамваї. На вулиці Пьотрковській проходять численні заходи, ярмарки, хепенінги та спортивні змагання.

Памятники.

• Вул. Пьотрковська 32 – Трьом Фабрикантам.
• Вул. Пьотрковська 104 – Лавка Юліана Тувіма.
• Вул. Пьотрковська 137 – Скринька Владислава Реймонта.
• Вул. Пьотрковська 78 – Рояль Артура Рубінштейна.
• Вул. Пьотрковська 112 – пам’ятник Леону Шиллеру.
• Вул. Пьотрковська 98-146 – пам’ятник Жителям Лодзя межі тисячоліть: 12.859 плит з вигравійованими іменами прославлених і звичайних мешканців Лодзя.
• Вул. Пьотрковська – відрізок вулиці між вулицею Монюшка і Пасажем Рубінштейна – Алея зірок вітчизняного кіно.

Історичні будівлі.

• Вул. Пьотрковська 11 – будинок Карла Шейблера.
• Вул. Пьотрковська 29 – банкірський Будинок Вільгельма Ландау.
• Вул. Пьотрковська 72 – колишня фабрика Людвіга Мейєра, перебудована під «Гранд Готель ».
• Вул. Пьотрковська 74 – палац і фабрика Людвіга Геєра.
• Вул. Пьотрковська 77 – палац і банкірський будинок Максиміліана Голдфедера, нині Академічний Дім Культури і прекрасний ресторан «Клуб Спадкоємців». Особливої уваги заслуговують барвисті вітражі та мальовниче оздоблення приміщень другого поверху.
• Вул. Пьотрковська 86 – на думку городян, найкрасивіша кам’яна будівля на бульварі. Фасад прикрашений скульптурою Яна Гутенберга.
• Вул. Пьотрковська 100 – у минулому торговий дім у стилі сецессион, в даний час ресторан “Еспланада”.
• Вул. Пьотрковська 104 – палац Юлія Гейнцля, нині будівля Мерії Міста Лодзь та обласного управління.
• Вул. Пьотрковська 137/139 – палац Ернста Кіндерманна прикрашений венеціанським мозаїчним фризом.
• Вул. Пьотрковська 152 – найбільше у Польщі настінне графіті.
• Вул. Пьотрковська 262 – особняк промисловця Роберта Швейкерта, в даний час – Європейський Інститут, в якому проходять семінари, конференції та інші заходи.
• Площа Івана Павла II – кафедральний собор Св. Станіслава Костки.
• Вул. Пьотрковська 272А – поділена навпіл резиденція братів Карла і Еміля Штейнерта.
• Вул. Пьотрковська 282 – «Біла фабрика» Людвіга Геєра, Музей текстильної промисловості.
• Вул. Пьотрковська 283 – Євангелічно-Аугсбургский костел Св. Матвія в неоромантичного стилі. Костел славиться чудовою акустикою, яку відзначають відвідувачі концертів і фестивалів сакральної музики.

Архітектура

Чудові особняки найбільших промисловців, що будувалися по сусідству з фабричними будівлями і робочими кварталами, нікого не залишать байдужими. Особливої уваги заслуговує мальовниче оздоблення приміщень, яке відображає смаки фабрикантів кінця XIX – початку XX століть. Вітальні, робочі кабінети та бальні зали до цього дня зберегли блиск і пишність. Крім типових особняків міського типу (які зосереджені на вулиці Пьотрковській) варто відвідати і зелені вілли і палаци.

Палац Ізраїля Познанського – вулиця Огородова 15.

Найбільша в Польщі резиденція фабриканта, нині Музей Історії Міста Лодзь. Палац (у стилі нео-бароко) розташований на розі вулиць Заходне (Західної) і Огродовой, уздовж якої тягнуться масивні фабричні стіни і робочі квартали.

Вілла Едуарда Гербста – вулиця Пшендзальняна 72.

Характерний приклад особняка кінця XIX століття з типовими для резиденцій багатих фабрикантів елементами внутрішнього оздоблення.

Палац Карла Шейблера – площа Звитенства (Перемоги) 1.

Спокійний фасад у стилі ренесансу з ненав’язливим орнаментом контрастує з барвисто оформленим інтер’єром. Палац (нині Музей Кінематографії) розташований у глибині старовинного парку Зьрудліска з його 300-річними дубами.

Палац Маврикія Познанського – вулиця Венцковска 36.

Палац витриманий в архітектурному стилі, що нагадує італійський ренесанс. Розташований в ньому Музей сучасного мистецтва пишається своєю унікальною колекцією авангардного мистецтва.

Палац Карла Познанського – вулиця Гданська 32.

Архітектурні рішення палацу нагадує флорентійський ренесанс. В даний час тут знаходиться Музична академія.

Вілла Леопольда Кіндерманна – вулиця Вульчанска 31-33.

Найпрекрасніша в Польщі вілла в стилі сецессион з багатим зовнішнім декоративним оформленням. Зараз тут розташовується Міська художня галерея.

Вілла Рейнхольда Ріхтера – вулиця Скорупка 6.

Чудовий приклад зіставлення різних стилів (еклектика). Особняк розташований в глибині вікового парку, в якому росте величезний «дуб-фабрикант». Тепер тут знаходиться ректорат Політехнічного університету.

Вілла Флоріана Яриша – алея Костюшко 88.

Палац Роберта Бідерманна – вулиця Франтішканска 1 / 5.

В даний час будівля Лодзинського Університету.

Промислові споруди

Незважаючи на те, що історія Лодзя бере свій початок ще в середньовіччі, найвищий розквіт міста відноситься до періоду Царства Польського. Саме тоді, у 20-ті роки XIX століття, в Лодзі створювалися суконні і ткацькі посади: спочатку вздовж Пьотрковського Тракту (нині вулиці Пьотрковської), де були засновані посад Нове Място, потім Човен і Нова Човен, а також водно-фабричні посади на річці Ясень. Сприятливі економічні та житлові умови залучали іноземних промисловців.

Перші мануфактури і механізовані фабрики будувалися в стилі класицизму, мали гладкі, поштукатурені стіни. У другій половині XIX століття в Лодзі з’явилися сотні цегляних фабрик побудованих з використанням залізобетонних конструкцій, а місто отримало назву «польського Манчестера».

Фабрика Ізраїля Познанського – вулиця Огородова 17.

Свого часу фабрика, якій належало друге місце після фабрики Карла Шейблера, наймала більше 6 тисяч чоловік і займалася виробленням бавовняної тканини. В даний час на території фабрики відкрито торгово-культурно-розважальний центр «Мануфактура», який поєднує сучасні форми та архітектури фабричних будівель з XIX століття.

«Ксенж Млин» – на розі вулиці Пшендзальняної і Тименецкого.

Це великий фабрично-житловий комплекс був створений Карлом Шейблером, власником найбільшої в Європі бавовняної фабрики. Промисловий архітектурний ансамбль включає в себе прядильню, пожежне депо, залізничний вокзал, лікарню, школу, магазини, фільварок і будинки для робітників.

«Біла фабрика» Людвіга Геєра – вулиця Пьотрковська 282.

Перше в Лодзі механізоване промислове підприємство датується 1839 роком. Тепер тут знаходиться Музей текстильної промисловості.

Белільний цех Копіш – вулиця Тименецкого 5.

Ця перша в Лодзі мануфактура виникла в 1826 році.

«Бочки Грохмана».

Монуфактурні ворота ткацької фабрики Грохманів.

Фабрична електростанція Шейблерів – вулиця Тименецкого 3 / 7.

Цікавий пам’ятник промислової архітектури в стилі сецессион (ритмічні форми, декоративні елементи з кераміки і металу).

Фабрика Маркуса Сільберштейна – вулиця Пьотрковська 250.

Фабрична будівля з рисами фортифікаційної архітектури. Зараз це торговий центр.

Фабрика Фердинанда Гельднера – вулиця Революції 1905 року № 52.

Цю відреставровану фабричну будівлу займає Вища Школа Економічних і Гуманітарних Наук.

Кінематограф

Протягом багатьох років Лодзь вважався столицею польського кінематографа. На території міста діяли кіностудії художніх, науково-популярних і мультиплікаційних фільмів, студій звукозапису та виробництва кінокопій. Лодзь славиться всесвітньо відомою Вищою Школою Кінематографу, Телебачення і Театру.

Крім того, Лодзь відомий як місто з чудовою театральною традицією. Щорічно в грудні тут проходить Міжнародний Фестиваль операторського мистецтва «CAMER-IMAGE», на який з усіх куточків світу з’їжджаються визнані майстри кіномистецтва, студенти і просто любителі кіно.

Вища Школа Кінематографії, Телебачення і Театру – вулиця Таргова 61/63 .. Займає будівлю палацу Оскара Кона. Особливою гордістю школи є її випускники: Анджей Вайда, Роман Поланскі, Єжи Сколімовський, Марек Півовскі, Кшиштоф Кесльовський.

Музей Кінематографії – площа Звитенства 1 .. Розташований в палаці Карла Шейблера. Тимчасові виставки присвячені історії кіномистецтва, польським хітам останніх років і сучасному вітчизняному мистецтву, зокрема фотографії та медіа-арт.

Алея Зірок – вулиця Пьотрковська (відрізок бульвару між вулицею Монюшка і Пасажем Рубінштейна).

Opus Film (Опус Фільм). – Вулиця Лонкова 29 .. Займає будівлю колишньої Художньої Кіностудії.

Se-ma-for – польська студія короткометражних фільмів.

Населення

Величезну роль у промисловому розвитку Лодзя зіграло населення, що приїхало у місто. У другій половині XIX століття в Лодзі проживали поляки, німці, євреї, чехи, які перебралися в це промислове містечко в пошуках «Обітованої Землі». Єврейське населення налічувало 240 тисяч осіб, і подарувало Лодзю найбільших фабрикантів (Ізраїля Кальмановича Познанського, Маріуса Сільберштейна, Станіслава Яротінского, Оскара Кона та ін), купців, банкірів, знаменитих архітекторів (Давида Ланде, Густава Ландау-Гутентегера тощо) і письменників (Юліана Тувіма і Єжи Косинського). Поринути в багатонаціональне минуле міста нам допомагає Фестиваль Чотирьох Культур, який проходить в Лодзі починаючи з 2002 року.

Палац Познаньських – вулиця Огродова 15. Зараз в палаці розміщується Музей Історії Міста Лодзь, в якому зібрані експонати, пов’язані з життям міста і його знаменитостей: Юліана Тувіма, Владислава Реймонта, Олександра Тансман, Артура Рубінштейна та Яна Карського.

Старовинний Цвинтар на вулиці Огродовій – католицьке, євангельське і православне. Тут поховані найбільші промисловці: Бідерманни, Грохмани, Гейери, Кіндерманни, Шейблери, а також вчені, актори, художники, національні герої і священики. Серед десятків історичних надгробків своєю монументальністю відрізняється мавзолей фабриканта Шейблера, схожий на невеликий неоготичний храм.

Єврейське кладовище – біля вулиці Братської. Найбільший в Європі єврейський цвинтар (41 га) було створено в 1892 році і налічує близько 160 тисяч могил. Багато кам’яні надгробки зараховують до пам’яток архітектури, зокрема мавзолеї великих промисловців: Познаньських, Сільберштейнів, Пруссаків, Штейллерів, Яротінських. Тут покояться батьки Юліана Тувіма і Артура Рубінштейна. У південній частині цвинтаря знаходяться могили жертв Лодзинського гетто.