Леви з гданської ратуші – Легенда

Жив колись у Гданську прекрасний скульптор Данило Егерт. Його скульптури були настільки досконалі, що здавалося, фігури рухаються, квіти пахнуть, а в людських обличчях можна було прочитати радість чи біль. Але найбільше Данило любив ліпити скульптури левів. Може, тому, що його тезка по Біблії, кинутий у яму до левів, не тільки не був ними пошматований, а, навпаки, подружився з ними.

Леви з гданської ратуші

Одного разу міська рада вирішила прикрасити ратушу новим портиком, що представляє герб міста. На ньому повинні були бути зображені два леви, два хрести та корона. Роботу цю, звичайно, доручили Данилу. Хто ж, як не він, найкраще це б зробив?

Скульптор взявся за роботу з величезною радістю, вкладаючи в неї багато фізичних і духовних сил. А час був дуже не спокійний для його рідного міста. Король Пруссії Фредерік збирав сили, щоб напасти на Гданськ, мріючи приєднати це важливе портове місто до своєї держави. Думав про це не раз Данило, працюючи в своїй майстерні, де з під його долота і молотка з’являлися фігури левів, сторожі польської корони.

День, коли його витвір повинно було бути представлено, був дуже урочистим. Жителі міста з нетерпінням чекали відкриття герба. Натовпи людей зібралися біля ратуші разом з бургомістром і членами ради, згорали від нетерпіння, мріючи побачити мерщій витвір мистецтва, який прикрасить їхнє місто.

Коли ж скульптуру показали, то всі присутні ахнули від захоплення. Однак це захоплення тривало не довго, тому що вже через хвилину з натовпу стали доноситися голоси подиву й обурення:

– Що це?

– Подивіться на левів!

– Данило помилився!

– Що це? О, напевно, забув, як виглядає герб Гданська?

І, правда. Герб, який представив Данило, був іншим, не тим, який всі знали з печаток і прапорів. Фігури левів не були звернені один до одного над щитом з короною і хрестами, а дивилися в одну сторону – сторону Золотих Воріт, де починалася Королівська Дорога. І здавалося, що леви придивляються до чогось, чогось чекають …

Золоті ворота у Гданську

Жителі не переставали висловлювати свого невдоволення. Але раптом з натовпу вийшов старець, який схвильованим голосом сказав:

– Це зовсім не помилка! Майстер Данило знав, що робив. Придивіться краще до цих левів, адже вони дивляться на дорогу, по якій в’їжджали в наше місто польські королі. Дивляться вони в бік, з якого до нас прийде допомога в разі необхідності, допомога, яка захистить нас від прусських окупантів.

Натовп уважно слухав старого. Погляди присутніх, як і погляди кам’яних левів, звернулися до Золотих Воріт. Жителі Гданська виглядали так, начебто до чогось придивлялися, чогось чекали. Точно, як леви на гербі.

На жаль, очікувана допомога прийшла не відразу. Незабаром напали прусські війська захопили Гданськ. Гданськ не був польським містом більше 100 років. Але все ж леви з гданської ратуші дочекалися польські війська в Золотих Воротах міста.