Лех Валенса
Лех Валенса
(народився 29 вересня 1943 року)
Лех Валенса (пол. Lech Wałęsa) – польський політичний діяч, активіст і захисник прав людини, колишній керівник незалежної профспілки «Солідарність», електрик за професією.
Лех Валенса лауреат Нобелівської премії миру 1983 р. Почесний доктор більше десяти університетів, у тому числі Гарвардського, Колумбійського та Гданського. У 1980 р. очолив страйк на Гданській судноверфі.
У період з 1980 по 1981 рр.. Лех Валенса займав пост голови Всепольської комісії профоб’єднання «Солідарність». Л. Валенса брав участь у переговорах з комуністичною владою, результатом яких стали угоди «Круглого столу» в 1989 р.
У 1990 році Лех Валенса був обраний головою Незалежної самокерованого профоб’єднання «Солідарність». З 1990 по 1995 рр.. – Президент Республіки Польща.
Л. Валенса є автором кількох книг, у тому числі «Шлях надії» («Droga nadziei») (1978 р.) і «Шлях свободи» («Droga wolności») (1991 р.).
Лех Валенса – коротка біографія
Народився 29 вересня 1943 р. в містечку Попово поблизу Влоцлавека в селянській родині з аристократичними коренями. У 1961 р. закінчив школу механізації сільського господарства, працював електромеханіком у Державному центрі з експлуатації машин (1961-1967 рр..) і електриком на судноверфі в Гданську (1967-1976 рр..). Під час масового страйку у Гданську Валенса був керівником страйкового комітету, за що зазнав переслідувань.
Потім він працював у Гданському об’єднанні «Електромонтаж», брав участь у страйках 1976 р., був одним з організаторів напівлегальних вільних профспілок (1978 р.). У серпневих подіях 1980 року Валенса очолив страйк на Гданській судноверфі, а в 1981 р. став лідером «Солідарності» – федерації робітничих союзів, що замінила профспілки, що знаходилися під контролем уряду.
Після введення в Польщі військового стану і переходу влади до Військової ради національного порятунку під головуванням генерала Ярузельського (грудень 1981 р.) діяльність «Солідарності» була заборонена, а Валенсу уклали під домашній арешт (грудень 1981 р. – листопад 1982 р.) .
До кінця 80-х рроків Валенса був одним з чільних діячів польської політичної опозиції. У жовтня 1983 р. він був удостоєний Нобелівської премії миру. У 1988 році в країні пройшла нова хвиля страйків, що спонукали уряд оголосити вільні вибори до парламенту, які відбулися в червні 1989 року і принесли перемогу кандидатам «Солідарності».
У жовтні 1990 р. президент Ярузельський був змушений піти у відставку, і в грудні того ж року Валенса здобув перемогу на позачергових президентських виборах.
На посту президента він підтримував курс на ринкові реформи і створення сильної президентської влади. Проте у вересні 1993 р. більшість у парламенті отримала коаліція лівих партій.
У 1995 році Валенса програв вибори Олександру Кваснєвському.
29 вересня 2006 Лех Валенса оголосив про намір повернутися в політику і створити нову партію. Він заявив: «Люди, які колись боролися за незалежність Польщі, не можуть погодитися з тим, що відбувається зараз».
В інтерв’ю телеканалу TVN 24, яке вийшло в ефір 1 березня 2013 року, Лех Валенса заявив, що гомосексуалісти в парламенті повинні сидіти окремо від інших депутатів і навіть за стіною.
Нагороди Леха Валенси
Польські
Як президент Польщі є кавалером:
- ордену Білого орла
- Великого хреста ордену «Відродження Польщі»
Іноземних держав
- 1989 – Орден Франсіско Міранди 1 класу
- 1991 – Великий хрест ордена Бані (Великобританія)
- 1991 – Великий хрест ордена Почесного легіону – (Франція)
- 1991 – Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою – (Італія)
- 1993 – Орден Серафимів – (Швеція)
- 1993 – Орден Слона – (Данія)
- 1993 – Великий хрест ордена Білої троянди – (Фінляндія)
- 1994 – Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
- 1994 – Великий ланцюг ордена Інфанта дона Енріке – (Португалія)
- 1995 – Великий хрест ордена святого Олафа – (Норвегія)
- 1999 – Medal Wolności National Endowment for Democracy – (Вашингтон, США)
- 1999 – Międzynarodowa Nagroda Wolności – (Мемфіс, США)
- 1999 – Орден Білого лева – (Чехія)
- 2001 – Gran Gruz Placa de Oro de la Orden Heraldica de Cristobal Colon – (Домініканська Республіка)
- 2005 – Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (Україна, 31 серпня 2005 року)
- 2006 – Великий хрест ордена Хреста землі Марії – (Естонія)
- 2011 рік – Великий хрест ордена Вітаутаса Великого (Литва, 10 червня 2011 року)
- Великий хрест ордена Нідерландського лева – (Нідерланди)
- Великий хрест ордена Леопольда I – (Бельгія)
- Орден Пія IX – (Ватикан)
- Особлива ступінь ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
- Орден Заслуг – (Чилі)
- Великий хрест ордена Південного хреста – (Бразилія)
- Медаль Незалежності (Туреччина)
- Великий хрест ордена Сантьяго і меча – (Португалія)
- Медаль ЮНЕСКО – (ООН)
- Медаль Республіки Уругвай
- Кавалер Великої стрічки Хашимітського і Королівського Ордена Перлини (Султанат Сулу, Філіппіни)