Біловезька пуща. Біловезький національний парк

Біловезька пуща (пол. Puszcza Białowieska) – найбільш великий залишок реліктового первісного рівнинного лісу, який, згідно з уявленнями, що склалися в сучасній науці, в доісторичні часи виростав на території Європи.

Біловезька пуща

Поступово він був вирубаний, але у відносно незайманому стані у вигляді великого масиву зберігся тільки в Біловезькому регіоні на території сучасної Білорусії та Польщі. Біловезьку пущу відносять до екорегіону під назвою “сарматський змішаний ліс”.

У 1992 році рішенням ЮНЕСКО Державний національний парк «Біловезька пуща» включений до Списку Всесвітньої спадщини людства. У 1993 році йому присвоєно статус біосферного заповідника, а в 1997 році він нагороджений дипломом Ради Європи.

Всупереч поширеній думці, назва походить не від сторожової вежі в Кам’янці, так як вона була прозвана «Белой вежей» тільки в XIX столітті, а побілена і того пізніше – за радянської влади, а, швидше за все, від назви центрального населеного пункту – Біловежа, що знаходиться зараз на території Польщі.

Біловезька пуща - Карта

Характеристика Біловезької пущі

Біловезька пуща є унікальним і найбільшим масивом древніх лісів, типових для рівнин Середньої Європи. Середній вік лісів в Біловезькій пущі становить більше 100 років, окремі ділянки лісу мають вік 250-350 років. У пущі зареєстровано більше тисячі дерев-велетнів (Цар-дуб та інші 400 – 600-літні дуби, 250 – 350-річні ясени і сосни, 200 – 250-літні ялинки).

Біловезька пуща за кількістю видів рослин і тварин не має собі рівних у Європі. Тут ростуть 958 видів судинних спорових і насінних рослин, зареєстровано 260 видів мохів та мохоподібних, більше 290 видів лишайників та 570 видів грибів.

У списку фауни Біловезькій пущі нараховується 59 видів ссавців, 227 видів птахів, 7 видів плазунів, 11 видів земноводних, 24 види риб і більше 11 000 безхребетних тварин.

Тваринний світ Польщі - Зубр

Тут мешкає найбільша в світі популяція зубрів. З великих травоїдних тварин тут зустрічаються благородний олень, дикий кабан, косуля і лось, з хижаків мешкають вовк, лисиця, рись, борсук, куниця лісова, видра та інші. У пущі збереглися унікальні спільноти безхребетних – мешканців мертвої і гнилої деревини, трутових грибів, верхових і низинних боліт.

Флора і фауна представлені великою кількістю рідкісних видів рослин, тварин (зубр, рись, борсук) і птахів (орлан-білохвіст, змієїд, чорний лелека, журавель сірий, підорлик малий, пугач, сова бородата, сич горобиний, дятел білоспинний, дятел трипалий, сизоворонка, очеретянка прудка і багато інших), занесених до Червоної Книги України.

Історія Біловезької пущі

Як охороняється природна територія Біловезька пуща відомо ще з 1409 року – польський король Ягайло, в приватних володіннях якого перебувала тоді Біловезька пуща, видав указ, згідно з яким полювання на великого звіра в пущі заборонялося. З 1413 року знаходилася у складі Великого князівства Литовського, а в 1795 році увійшла до складу Росії.

У 1802 році Олександр I своїм указом заборонив полювання на зубра на території пущі, в цьому ж році пуща включається до складу Гродненської губернії, гербом якої був зубр. У 1888 році пуща була включена у власність царської родини в обмін на землі в Орловської та Симбірської губерніях. У 1889-1897 роках в Біловежжі був побудований палац.

Під час Першої світової війни територія пущі була окупована німецькими військами. Окупанти активно вирубували ліси (за 3 роки окупації в пущі було вирубано стільки ж лісу, скільки за попередні 300 років), вивозили до Німеччини зубрів, будували смолокурню і шпалопросочувальний завод, прокладали вузькоколійні залізниці, сліди яких збереглися в пущі донині. На роботах було задіяно французьких і російських військовополонених, а також насильно мобілізоване місцеве населення.

З 1919 року пуща перейшла до Польщі, де в 1921 році було утворено лісництво «Резерват» (4693 га) і охоплено абсолютно заповідною охороною 1061 га.

У 1939 році Біловезька пуща увійшла до складу УРСР, і на її території був організований Білоруський державний заповідник «Біловезька пуща».

З 1957 року пуща мала статус Державного заповідно-мисливського господарства, в 1991 році реорганізована в Державний національний парк «Біловезька пуща». На території польської частини пущі існує Біловезький національний парк (пол. Białowieski Park Narodowy).

Вид на Біловезький національний парк

На території національного парку знаходиться урядова резиденція Віскулі. У 1991 році в цій резиденції було підписано Біловезьку угоду, яка оформила розпад СРСР.

У 2010 році національному парку «Біловезька пуща» конкурсом був присуджений Знак Схвалення Екологів Російської Федерації в номінації «За збереження біорізноманіття».

Біловезька пуща в культурі

Біловезька пуща є темою однойменної пісні Олександри Пахмутової на вірші Миколи Добронравова, написаної в 1975 році. Текст пісні «Беловежская пуща»:

Заповедный напев, заповедная даль.
Свет хрустальной зари, свет, над миром встающий.
Мне понятна твоя вековая печаль,
Беловежская пуща, Беловежская пуща.

Здесь забытый давно наш родительский кров.
И, услышав порой голос предков зовущий,
Серой птицей лесной из далёких веков
Я к тебе прилетаю, Беловежская пуща.

Многолетних дубов величавая стать.
Отрок-ландыш в тени, чей-то клад стерегущий…
Дети зубров твоих не хотят вымирать,
Беловежская пуща, Беловежская пуща.

Неприметной тропой пробираюсь к ручью,
Где трава высока, там, где заросли гуще.
Как олени с колен, пью святую твою
Родниковую правду, Беловежская пуща.

У высоких берёз свое сердце согрев,
Унесу я с собой, в утешенье живущим,
Твой заветный напев, чудотворный напев,
Беловежская пуща, Беловежская пуща.

Пісня також була дуже популярна у виконанні Великого Дитячого хору СРСР під керівництвом Віктора Попова.

Також Біловезька пуща згадується в романі Генріка Сенкевича «Потоп» як непрохідний бор і місце надійного укриття дружини і дітей одного з героїв.