Подорож за польськими делікатесами це відкриття часів, коли на спільній території мирно проживали люди різних національностей: євреї, литовці, українці, татари. Вносячи власну культуру, вони прищеплювали і інші кулінарні традиції. Ця різноманітність донині помітна на польському столі.

Польська кухня

У Польщі до цих пір застосовуються старі рецепти. Досить зібратися на Підляшші, щоб спробувати типові для литовської кухні «Кібіна», картопляні «картачі» начинені меленої бараниною і «кіндзюк» — оригінальну сушену ковбасу.

В околицях Сейн можна спробувати «сенкач» прусської кухні — делікатну за смаком і оригінальну по формі випічку, що виготовляється на рожні над вогнищем. У Люблінському регіоні можна скуштувати Білгорайський пиріг старопольського Родоводу — корж, запікали з сиром і гречаною кашею.

З Пілгалля ніяк не можна виїхати без самого відомого польського сиру — копченого «осціпка» з овечого молока, який перейняли від волоських пастухів. Варто піддатися спокусі і інших ласощів «подгалянського молочного сімейства»: делікатна «Бундза», пікантна «бринза» або «жентица» — виключно корисна для здоров’я овеча сироватка.

Малопольща знаменита також копченою Лисецькою ковбасою, яку виготовляють з 30-х років минулого століття в Лішках поблизу Кракова. Не можна собі уявити польську кухню без супів: борщу, бульйону або грибного супу. Одні з найбільш відомих супів це «жур» на борошняній заквасці, особливо популярна в Сілезії і гуральська «квасьніца» — виготовляється на гусячому бульйоні з тонко шинкованою квашеною капустою.

На десерт рекомендуємо пряники з Торуня. Це солодка візитка Польщі з середньовічною традицією. Пахнуть медом і корінням пряники різних форм вручалися при важливих обставинах високопоставленим особам: імператорам, нобелівським лауреатам, президентам.

Інші міста також створили випічку яка стала своєрідними розпізнавальними знаками. У Кракові це «прецле» або по-єврейськи «байгле» — плетені сушки, посипані маком, сіллю або сезамом. Казімєж Дольни знаменитий «цебуляжамі» (Чесночнік) і дріжджовими півнями, а Познань — Мартинськими рогаликами, які печуть до 11 листопада на день св. Мартіна, патрона міста.

Кухня Малої Польщі

Мала Польща пишається своєю кухнею, яка пов’язана з багатою історією цього регіону. У Кракові, колишній столиці країни, королівський двір вводив нові іноземні страви і, одночасно, використовував старі кулінарні рецепти простого народу.

Ця кухня чудова тим, що вона дуже різноманітна. Після періоду панування австро-угорської монархії залишилися популярні «вінчершніцлі» (шніцель по-віденськи), гуляші по-угорськи, рибний суп «халяшл», млинчики по рецептурі Гундель або ж яйця по-віденськи в склянці.

У кухні жителів Малої Польщі стикалися традиції європейської кухні невеликих містечок. У східній частині регіону з’являлися страви характерні для української, білоруської та лемківської кухонь. Великою популярністю в Малій Польщі користувалися пиріжки, звані «руськими» — з начинкою з сиру, вареної товченої картоплі і підсмаженої цибулі.

Кухня Вармії і Мазур

Делікатесною стравою є «дзиндзалкі» Вармійські — невеликі вареники, фаршировані м’ясом, їх подають з маслом або сметаною, можна також подати у борщі чи бульйоні.

Є також і «Черніна з гольцями», тобто картопляними галушками, «гарус» — солодкий суп з сушених слив, рибний суп з галушками, «заклепка» (холодник) з кислого молока з картоплею, Вармійський жур з білою ковбасою і «Особуко» — частина яловичої ноги в Вармійському соусі з гречаною кашею. Регіональною стравою, є також ошийок смажений на чорному хлібові.

Часто готуються «біла ковбаса» (сира ковбаса) в пиві і щука по-Вармійськи, печена з картоплею нарізаною скибочками. Десертом може бути мазурський пряник з цукром.

Кухня Підгаля

Основним блюдом гірників є відварена картопля (грулі) зі шкварками. Характерною стравою гірників була «Карпель», тобто відварна жовту брукву змішували з відвареною картоплею або морквиною, додавали підсмажене з жиром борошно, підливаючи його водою, і подавали зі шкварками. Поширеною стравою були також «фізоли» — відварна квасоля з картоплею і підсмажені з жиром борошном.

З відвареної або сирої картоплі гірники пекли на деку «москол», тобто млинці з додаванням ячної муки, які їли замість хліба з маслом або шматком сала.

Популярним супом в Татрах до сьогоднішнього дня залишається «Квасниця» — відварині свинячі ребра, додають розсольник на основі квашеної капусти. М’ясо, головним чином баранина, у гірників вживалося рідкістю, тільки до святкового столу і по неділях.

М’ясо найчастіше гарнірували, квашеною капустою, квасолею чи грибами, виходило смачне і поживне блюдо. Святковим був також традиційний бульйон. Але символічною стравою горянської кухні вважається «осціпек» — сир з овечого молока веретеноподібної форми, який роблять в куренях і тривалий час коптять.

Багато традиційних страв горянської кухні подають у корчмах, які як гриби після дощу виростають в м. Закопане — одному з найбільших курортів Підгалля. Кулінарними хітами є «москол» і «Квасниця», не кажучи вже про відомий горянський «чай» з горілочкою.

Детальніше про Регіональні делікатеси польської кухні