Болеславець

Болеславець (пол. Bolesławiec, нім. Bunzlau)- місто на Південно-заході Польщі, на річці Бубр. Відноситься до Нижньосілезького воєводства Польщі з 1999 року, в 1975-1998 роках входив до Зеленогурськоє воєводство. Центр Болеславецький повіту. Населення 41117 чоловік (2004).

Болеславець

Болеславець

Перша згадка Болеславця в Нижній Сілезії відноситься до 1201 року. У 1241 році місто було захоплене монголо-татарами й зруйноване, але пізніше було відновлене – споруджені міські стіни. Міська печать, що збереглася до наших днів, з’явилася в 1316 році.

З 1346 по 1429 Болеславець входив до складу Богемії, вийшов лише в результаті гуситських воєн. У 1479 році розпочато зведення подвійної міської стіни. З прийняттям більшістю городян протестантської віри в 1522 році, Болеславець стає одним з важливих центром Реформації.

Ратуша міста була перебудована у 1525 році Венделем Роскопфом, і в той же самий час починається спорудження міської каналізаційної системи. Це була незвичайна і важка затія, але в 1565 році процес все-таки був завершений. Це була перша каналізація у цій частині Європи. У 1558 році в місті з’явилася перша аптека.

Мартін Опіц

Мартін Опіц

У Болеславці (Бунцлау) народився Мартін Опіц (23.12.1597-20.08.1639) – відомий німецький поет XVII століття – основоположник сілезької поетичної школи, а в 1813 році помер Михайло Іларіонович Кутузов.

Болеславець – одне з найкрасивіших місць в регіоні. Ретельно реконструйований колишній вигляд міста з великим комплексом середньовічних будівель, будинків епохи Ренесансу, бароко і класичного періоду, включаючи цікаві будівлі XIX і XX століть.

З давніх часів у Болеславець і його околицях люди займалися гончарним промислом. Цьому сприяли багаті поклади гончарної глини в басейні річок Бобра і КВІЗА. Перші зразки кераміки, виявлені при археологічних розкопках, відносяться до VII століття. Вже в 1511 році в місті була утворена гільдія гончарів.

Ратуша - Болеславець

Ратуша - Болеславець

У XVII і XVIII століттях гончарні Бунслау виробляли лише керамічні горщики, покриті коричневою глазур’ю, яку використовували місцеві селяни для зберігання припасів, хоча місто вже намагався придбати положення одного з найбільших центрів виробництва кераміки в Європі.

У 1898 році німецький уряд заснувало в Бунслау Керамічну школу («Keramische Fachschule») для розвитку керамічного виробництва. Вже в кінці XIX століття Болеславецький керамісти розширили номенклатуру виробів, почавши виробництво посуду для громадського харчування. Одночасно стали експериментувати з кольоровою глазур’ю і прикрасою виробів за допомогою штампів.

Болеславська кераміка

Болеславська кераміка

У Болеславці навіть собаки, що охороняють готель, – керамічні

В даний час виготовлені в Болеславці глечики, миски, тарілки з високоякісної кераміки та штейнгута (тонкого фаянсу) стали візитною карткою міста. Так, у сусідній Німеччині вони продаються під маркою «Кераміка з Бунслау».

Щороку в серпні керамісти та скульптори з’їжджаються до Болеславець на свій Міжнародний фестиваль, в рамках якого проводиться Свято Кераміки, де будь-хто може виготовити на гончарному колі виріб, а також взяти участь у розписі обпалених виробів. Цій традиції вже понад 40 років.

Керамічні глечики

Керамічні глечики

Велика колекція керамічних виробів зібрана в Музеї кераміки – єдиному в Польщі та одному з декількох в Європі.

У колекції два Болеславецький дзвіночка: перший (з розділу «Дзвіночки з різних матеріалів» підрозділ «Кераміка») – ми купили в Ротенбурге у 2004 році (визначили, що він – Болеславецький – тільки через рік), а другий, з яблучками, (« Рослинні мотиви ») – в тому ж році в самому Болеславець.

16 (28) квітня 1813 тут помер Михайло Іларіонович Голенищев-Кутузов. За наказом царя Олександра I тіло Кутузова було забальзамовано і доставлено в Санкт-Петербург, а що залишилося після бальзамування (внутрішні органи) поховані ад’ютантом полководця Монтрезором та іншими найближчими сподвижниками Кутузова на цвинтарі біля села Тіллендорф, в трьох кілометрах від Бунцлау.

Пам'ятник Кутузову у Болеславці

Пам'ятник Кутузову у Болеславці

Після звільнення Польщі від німецьких військ військовослужбовці Радянської Армії поклали до підніжжя монумента плиту з текстом:

«Великому патриоту земли русской фельдмаршалу Михаилу Илларионовичу Голенищеву-Кутузову в день 132-й годовщины его смерти 28 апреля 1945 года.

Среди чужих равнин, ведя на подвиг правый Суровый строй полков своих, Ты памятник бессмертный русской славы На сердце собствеенном воздвиг. Но не умолкло сердце полководца, И в грозный час оно зовет на бой, Опо живет и мужественно бьется В сынах Отечества, спасенного тобой! И ныне, проходя по боевому следу Твоих знамен, пронесшихся в дыму, Знамена собственной победы Мы клоним к сердцу твоему!

От воинов Красной Армии, 12 февраля 1945 года вступивших в город Бунцлау».

Тоді ж за рішенням Військової ради 1-го Українського фронту на цьому старому сільському цвинтарі було споруджено Кутузовський меморіал, центром якого став перший пам’ятник генерал-фельдмаршалу. Поруч з могилою Кутузова поховані останки 141-х радянських воїнів, загиблих у боях за визволення Сілезії від фашистів, у тому числі 42 Герої Радянського Союзу. Біля входу на територію кладовища встановлено фігури російських солдатів – гренадера 1813 року й радянського бійця 1945 року.

Серед дослідників немає однозначної думки, чи дійсно в Болеславці поховано серце Кутузова.

Коментарі до статті

  1. Vladimir Chubatuck :

    Даешь сердце Кутузова!!

    1240 год, это постарше Маасквы будет!

  2. Ігор :

    і я тут був, дуже красиво

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *